Абіссінська кішка

Абіссінські кішки – сама грація та загадковість. Витончена фігура, плавні рухи та дивовижна краса цих кішок підкорюють серця. Історія породи невідома й досі. Є лише теорії, і залишається гадати, яка їх істинна.

Серед шанувальників породи є безліч людей, які вважають, що абісінські кішки – нащадки священних єгипетських кішок, давні зображення яких збереглися досі. Сучасні абіссин дійсно дуже схожі зовні на тих кішок, завдяки чому можна зробити висновок, що стародавні кішки, що уособлюють Місяць, священні тварини великої богині Бастет, були предками сучасних абісінських кішок. Так як кішкам поклонялися в стародавньому Єгипті, нерідко їх бальзамували і робили для них спеціальні гробниці та ящики із золота та срібла, прикрашені коштовним камінням. Вивчивши тіла кішок, які через бальзамування майже не піддаються розкладанню, дослідники побачили, що давньоєгипетські кішки дійсно дуже схожі на абісінських. Після ретельного дослідження різних забальзамованих кішок та їх генів, вчені зробили висновок, що кішки в Стародавньому Єгипті піддавалися селекції з метою закріплення певних бажаних якостей. В результаті кішки все більше і більше були схожі на абісінських: міцне тіло, довгі лапи, великі чашоподібні вуха, мигдалеподібний розріз очей, граціозна шия. Швидше за все, прабатьківницями цих кішок стали дикі нубійські кішки, яких єгиптяни привозили додому після набігів та військових походів на Нубію. Нубійські кішки були неприрученими, і їх тримали на прив'язі насильно. Єгиптяни ж зуміли одомашнити нубійських кішок і шляхом схрещування досягли зміни їхнього зовнішнього вигляду та характеру.

Диких кішок, що мешкають на території Ефіопії, стали вивчати в XIX столітті, вважаючи їх прародицями абіссінів. Едуард Рюппель, досліджуючи нубійських кішок, виділив кілька їх забарвлень, серед інших назвав і абіссінське забарвлення. Однак експедиція, що вирушила на плато Ефіопії у XX столітті, кішок з абіссінським забарвленням виявити не змогла.

Є й інша версія. Згідно з нею, зовнішня схожість абісінських кішок із стародавніми єгипетськими кішками – плоди зусиль американських та європейських селекціонерів. Кішки рідкісного забарвлення, що дуже нагадує абіссінську, жили в Індії і вивозилися звідти європейськими торговцями як екзотичний товар.

Можливо, пізніше їх схрещували з кішками інших порід, закріплюючи зовнішні якості, подібні до тих, якими володіли священні єгипетські кішки. Деякі дослідники навіть вважають, що абіссинське забарвлення – результат роботи генів, і таке забарвлення можна отримати шляхом схрещування кішок різних забарвлень, оскільки ген, який відповідає за колір вовни абіссинів, є у всіх кішок і час від часу проявляється. Однак було встановлено, що ген абіссинського забарвлення завжди домінує над генами інших забарвлень. Виходить, що, якби цей ген був у всіх кішок, то абіссинське забарвлення було б практично у всіх кішок, проте він дуже рідкісний.

Якою б не була історія походження цих кішок, відомо, що вони були продемонстровані на виставці у Кришталевому палаці у 1871 році. На цій виставці були зібрані кішки з усього світу, хоча завдяки її організатору найбільше виявилося британських кішок. Кішка з Абіссінії посіла третє місце та отримала свій почесний приз. Після цієї виставки про дивовижну кішку писали в тижневику, але потім слід породи зник і жодних документів та свідоцтв, у яких згадуються абісінські кішки, не було протягом 20 років.
В 1896 абісини були зареєстровані офіційно в реєстрі породи кішок. Однак почалися розбіжності з приводу назви та визначення стандартів породи і в результаті в 1990 абіссинська кішка була перейменована на британську тиковану, а її представниками були кішки, які мали не тільки тикінг, а й плями.

З моменту офіційного визнання породи абісінські кішки стали досить популярними. У розплідниках з'являлися прекрасні представники породи, які пізніше брали участь у виставках і отримували призи.
Під час Другої світової війни загинуло безліч абіссинів, уціліли лише одиниці. Селекціонерам вдалося знову виростити потомство абіссінських котів і звести до мінімуму відхилення в їхньому характері та зовнішності, що з'явилися в результаті схрещування з кішками інших порід. Абіссинська порода переживала свій розквіт, проте в 70-х роках XX століття трапилося нове нещастя: від лейкемії загинуло більше половини племінних котів-виробників в Англії. Насилу ця порода кішок була відновлена. У 1879 році в Англії відбулася виставка абіссинів, присвячена ювілею клубу любителів абіссинської породи. На виставці було представлено 89 чудових кішок.

Опис породи

Нині абіссинська порода дуже популярна. Абіссінські кішки граціозні, витончені, норовливі і практично не вимагають догляду. Краса цих кішок підкорює серця, але їх характер аж ніяк не простий. У будь-якому випадку, абіссинська кішка завоювала популярність завдяки своїй красі та особливому, рідкісному та дивовижному забарвленню. Котят такої породи в наш час заводять дедалі частіше.