Абіссінська кішка

Абіссинська кішка

Абіссинські кішки - сама грація й загадковість. Витончена фігура, плавні рухи та дивовижна краса цих кішок підкорюють серця. Історія породи невідома досі. Є лише теорії, і залишається гадати, яка з них є достеменною.

Поміж шанувальників породи є безліч людей, які вважають, що абіссинські кішки - нащадки священних єгипетських котів, стародавні зображення яких збереглися досі. Сучасні абіссінці дійсно дуже схожі зовні на тих котів, завдяки чому можна зробити висновок, що стародавні кішки, які уособлюють Місяць, священні тварини великої богині Бастет, були предками сучасних абіссинських кішок. Через те, що кішкам поклонялися в стародавньому Єгипті, нерідко їх бальзамували й робили для них спеціальні гробниці і ящики з золота і срібла, прикрашені дорогоцінними каменями. Дослідивши тіла котів, які через бальзамування майже не піддаються розкладанню, дослідники побачили, що давньоєгипетські кішки дійсно дуже схожі на абіссинських. Після ретельного дослідження різних забальзамованих котів і їх генів, вчені зробили висновок, що кішки в стародавньому Єгипті піддавалися селекції задля закріплення певних бажаних якостей. У результаті кішки все більше й більше були схожими на абіссинських: міцне тіло, довгі лапи, великі чашоподібні вуха, мигдалеподібний розріз очей, граціозна шия. Імовірніше, прародительками цих котів стали дикі нубійські кішки, яких єгиптяни привозили додому після набігів і військових походів на Нубію. Нубійські кішки були неприрученими, і їх тримали на прив'язі насильно. Єгиптяни ж зуміли одомашнити нубійських котів і шляхом схрещування домоглися зміни їх зовнішнього вигляду та характеру.

Диких котів, що мешкають на території Ефіопії, стали вивчати в XIX столітті, вважаючи їх прародительками абіссінців. Едуард Рюппель, досліджуючи нубійських котів, виділив кілька їх забарвлень, поміж інших назвав і абіссінське забарвлення. Однак експедиція, яка відправилася на плато Ефіопії в XX столітті котів з абіссінським забарвленням виявити не змогла.

Є й інша версія. Відповідно до неї, зовнішню схожість абіссинських кішок із древніми єгипетськими кішками - плоди зусиль американських і європейських селекціонерів. Кішки рідкісного забарвлення, яке вельми нагадує абіссінське, жили в Індії і вивозилися звідти європейськими торговцями як екзотичний товар.

Можливо, пізніше їх схрещували з кішками інших порід, закріплюючи зовнішні якості, подібні до тих, які мали священні єгипетські кішки. Деякі дослідники навіть вважають, що абіссінське забарвлення - результат роботи генів, і таке забарвлення можна отримати шляхом схрещування котів різних забарвлень, оскільки ген, що відповідає за колір шерсті абіссінців, є у всіх котів і подеколи проявляється. Однак було встановлено, що ген абіссинського забарвлення завжди домінує над генами інших забарвлень. Виходить, що, якби цей ген був у всіх котів, то абіссінське забарвлення було б майже у всіх кішок, проте він дуже рідкісний.

Яка б не була історія походження цих котів, відомо, що вони були продемонстровані на виставці в Кришталевому палаці в 1871 році. На цій виставці були зібрані кішки з усього світу, хоча, завдяки її організатору, найбільше виявилося британських кішок. Кішка з Абіссінії посіла третє місце й отримала свій почесний приз. Після цієї виставки про дивовижну кішку писали в тижневику, але потім слід породи пропав і ніяких документів і свідчень, у яких згадуються абіссинські кішки, не було протягом 20 років.

У 1896 році абіссінці були зареєстровані офіційно в реєстрі породи котів. Однак почалися розбіжності через назву та визначення стандартів породи й у результаті в 1990 абіссинська кішка була перейменована в британську тікіровану, а її представниками були кішки, які мали не тільки тікінг, але і плями.

З моменту офіційного визнання породи абіссинські кішки набули популярності. У розплідниках з'являлися прекрасні представники породи, пізніше брали участь у виставках і отримували призи.

Під час Другої світової війни загинуло безліч абіссінців, вціліли лише одиниці. Селекціонерам вдалося знову виростити потомство абіссинських котів і звести до мінімуму відхилення в їхньому характері й зовнішності, які з'явилися внаслідок схрещування з кішками інших порід. Абіссинська порода переживала свій розквіт, проте в 70-х роках XX століття сталося ще одне лихо: від лейкемії загинуло понад половини племінних котів-виробників в Англії. З великими труднощами цю породу котів була відновлено. У 1879 році в Англії пройшла виставка абіссінців, присвячена ювілею клубу любителів абіссинської породи. На виставці було представлено 89 прекрасних кішок.

Опис породи

Зараз абіссинська порода дуже популярна. Абіссинські кішки граціозні, витончені, примхливі й майже не вимагають догляду. Краса цих кішок підкорює серця, але їх характер зовсім не простий. У будь-якому разі, абіссинська кішка здобула популярність завдяки своїй красі й особливому, рідкісному та дивовижному забарвленню. Кошенят такої породи в наш час заводять усе частіше.