Алабай (середньоазіатська вівчарка)

Ця чудова порода - алабай

• Історія породи
• Опис породи
• Розміри
• Характер
• Догляд
• Годування
• Дресирування
• Виховання

Історія породи

Алабай, або як їх ще називають, середньоазіатська вівчарка - одна з найдавніших пастуших порід. Раніше ці тварини служили народам Середньої Азії, причому палеонтологи стверджують про наявність свідоцтв, що порода існувала ще у 2000 році до нашої ери. А ось стандарт прийняли лише наприкінці 20 століття.

Протягом довгого часу Туркменія вважала алабаїв своїм національним надбанням і забороняла вивозити собак із країни. Навіть назва алабай з'явилася не так давно, раніше їх просто називали туркменськими вівчарками. Але сьогодні порода дуже поширена в усьому світі й користується великою популярністю.

Опис породи

Алабай виглядає дуже ефектно та навіть із фото зрозуміло, наскільки це сильний собака, що вселяє одночасно повагу й захоплення.

Представники цієї породи мають пропорційну м'язисту статуру, голова злегка нагадує ведмежу. Для алабаїв характерно викривлення куполом екстер'єру. Величний зовнішній вигляд досягається завдяки потужному тілу, яке відмінно поєднується із широкими грудьми та короткою шиєю. Лапи алабая теж сильні й міцні. Вони мають густу шерсть із щільним підшерстям, що захищає їх від укусів інших тварин. Водночас, вони однаково добре переносять як спеку так і холод, тому клімат проживання не має значення.

Очі зазвичай темного або горіхового кольору, округлої форми, розставлені досить широко. Хвіст високо посаджений, вуха висять. Зазвичай їх купірують. Алабай може бути білим, чорним, сірим, палевим, коричневим або рудим. Також допускаються інші варіанти забарвлення - наприклад, тигровий, рябий або крапчастий. А ось блакитних алабаїв не зустрінеш.

Тривалість життя алабая становить до 10 років, що відповідає середньому терміну життя інших порід із подібними розмірами.

Перш ніж придбати цуценя алабая, варто обов'язково вивчити всі характеристики породи й обдумати, чи готові ви взяти на себе таку відповідальність.

Розміри

У холці висота алабая може досягати 70 см, а вага зазвичай від 40 до 60 кг.

Характер

Характер перших представників породи алабай гартувався за не зовсім доброзичливих кліматичних умов. Це дуже сильні морально тварини, що відрізняються гордістю і врівноваженістю. Алабай внутрішньо дуже недовірливий до чужих людей, але ніколи не проявить цього зовні, залишаючись майже спокійним.

Цей собака може бути агресивним, цю рису в них розвивали ще з давніх часів, тому виховна робота необхідна ще з моменту, коли ви придбали цуценя. Просто пригнічувати характер і показувати свою перевагу з будь-якого приводу - не можна. Алабай має досить розвинений інтелект і швидко зрозуміє що до чого, але прийме закони вашої родини тільки в разі, якщо вони ґрунтуються на взаємоповазі. Цуценята алабая, як і інші діти, можуть бути задиристими і примхливими, спочатку дуже весело за цим спостерігати. Але заохочувати таку поведінку не варто, адже норовливий дорослий великий пес - це вже не так кумедно.

На службі алабай жорсткий охоронець, готовий накинутися навіть на вовка. Водночас, вдома - це ласкавий пес, готовий проводити багато часу з господарями та їхніми дітьми. Він дуже охайний і дбайливий щодо речей. Алабай ніколи не зіпсує меблі, тому що з дитинства привчений до свого місця, і знає, що укладатися на крісло або диван неприпустимо. Господарю доведеться приділяти достатньо часу, щоби підтримувати чистоту в місці проживання собаки, але й сам він не доставлятиме із цим клопоту.

Догляд за алабаєм

У зв’язку з тим, що середньоазіатська вівчарка вкрита дуже густою шерстю, вона передусім потребує грамотного догляду, зокрема - вичісування. Спочатку, потрібно добре протерти улюбленця, потім прочесати щіткою середньої жорсткості, але не надто сильно натискаючи. Це допоможе видалити забруднення. Розчісування шерсті проводиться густим гребінцем із закругленими зубцями в напряму росту.

У період линьки вичісувати необхідно буде частіше, обов'язково потрібен фурмінатор, інакше все у вашій оселі буде в шерсті. Мити алабая треба спеціальним шампунем. Регулярно потрібно перевіряти стан вух і стригти кігті. Якщо ви гуляєте з алабаєм на природі, обов'язково треба придбати нашийник від кліщів, й оглядати тіло улюбленця після прогулянки. Причому просто пройтися із собакою парком недостатньо. Собака алабай має таку фізичну конституцію, що напружені навантаження йому життєво необхідні. Тільки за умови їхньої достатньої кількості, собака алабай виросте граціозною й потужною твариною. Для міцного кістяка необхідні пробіжки зі спусками та підйомами, а ось аджиліті алабай не потягне через свої великі розміри. Якщо протягом дня пес рухався не так багато, то ввечері обов'язково потрібно компенсувати це тривалою прогулянкою. Якщо господар до цього не готовий, то слід розглянути іншу породу. Середньоазіатська вівчарка взагалі не пристосована для проживання у квартирі, де їй буде надто тісно та незатишно. Допустити такий варіант можна лише в крайньому випадку, але тоді потрібно буде заповнити нестачу фізичної активності.

У приміщенні, де мешкає собака алабай, треба завжди підтримувати чистоту. Виділіть їй комфортний килимок, якомога далі від вікон і батарей, а також звичайної домашньої суєти. Тоді він зможе відпочити на самоті і відновити сили. Підлогу та лежак собаки потрібно кожен день пилососити і протирати, килимок - щотижня прати.

Щоби собака алабай не хворів, слід вчасно робити щеплення й регулярно обстежуватися у ветеринара. Як і інші собаки подібних розмірів, вівчарка алабай схильна до різних захворювань суглобів, тому слід ретельно планувати раціон улюбленця і включати до нього достатню кількість кальцію.

Годування

Якщо ви вирішили годувати алабая сухим кормом, то варто віддати перевагу корму не нижче преміум-класу. Є спеціальні корми для великих собак, де збалансовані всі вітаміни й корисні елементи.

У разі ж годування натуральною їжею, варто дуже відповідально підійти до питання. У раціоні алабая має бути нежирне м'ясо, варена морська риба, субпродукти, овочі та каші. Найкраще підійдуть рисова, вівсяна і гречані крупи. Раз на тиждень можна давати собаці сир і кефір. Залежно від пори року, слід переглядати баланс білків і вуглеводів. Взимку пропорція має бути 50% до 20% відповідно, влітку показники знижуються.

Цуценятам потрібно давати напіврідку їжу, а також відразу привчати до певного денного розпорядку. Кістки їм заборонені, особливо курячі і свинячі, тому що вони можуть пошкодити шлунок і стати причиною внутрішньої кровотечі.

Нові продукти собаці потрібно вводити поступово та стежити, щоби не сталося алергічної реакції.

Дресирування

Середньоазіатська вівчарка має захисні інстинкти, але водночас може бути агресивною, особливо щодо інших собак і чужих людей. Тому з раннього дитинства потрібно зайнятися їхнім дресируванням, знайти підхід до конкретного собаки. Здійснювати цей процес повинна тільки фізично сильна людина, тоді собака буде розуміти, що йому цілком можуть дати відсіч.

Але силою під час дресирування без потреби користуватися не можна, собака алабай образливий і злопам'ятний. За умови правильного підходу, вже до 7 місяців він зможе вивчити основні команди. Але змушувати його виконувати їх за потребою та без, теж не варто. Собака чудово розуміє, коли є потреба в тій чи іншій дії, не в його характері заради розваги господаря робити те, чого він не хоче.

Кожний правильний вчинок вашого цуценяти має бути винагороджено шматочком ласощів. Також можна гладити загривок і хвалити вголос. Тоді собака алабай запам'ятає вашу реакцію й буде намагатися добре поводитися.

Відомо, що пси легше піддаються дресируванню, ніж самиці.

Виховання

Виховання цуценяти починається з того, щоби продемонструвати йому хто головний у цьому будинку. У зв’язку з тим, що середньоазіатська вівчарка - дуже розумний собака, він обов'язково відчує фальш або показне лідерство.

Під час виховання жодного разу не можна тиснути на психіку, потрібно не "ламати" собаку, а зрозуміти мотиви його поведінки. Щеня алабая допитливий, наполегливий і прагне пізнати світ навколо нього, це варто враховувати. Дуже важливо відразу відучити собаку стрибати на людей лапами. Поки він маленький, може здатися що це весело, але собака алабай швидко зростає й незабаром це заняття перестане приносити задоволення господарям, а переконати дорослого пса забути про улюблену звичку, надзвичайно складно.

На прогулянках алабая треба соціалізувати - давати спілкуватися, і може навіть злегка боротися з іншими собаками.

Середньоазіатська вівчарка схильна прив'язуватися до своєї сім'ї й дуже швидко вчиться відрізняти своїх від чужих. Зазвичай, це чудово, якщо розглядати улюбленця як надійного охоронця. Але може стати і проблемою, навіть ваш знайомий просто не зможе увійти у двір, якщо вівчарка алабай вирішить його не пускати.

Алабай - далеко не найлегший у вихованні собака, який вимагає досвідченого й сильного господаря, багато фізичної активності, скрупульозно складеного раціону та чистоти в місці свого проживання. Опис цієї породи обов’язково зацікавить усіх любителів собак, тому що разом із цими нюансами, алабай відрізняється ще й справжньою відданістю. Він стане для вас не просто охоронцем, а справжнім другом.