Американський кокер-спаніель

Американський кокер спанієль

• Загальний опис породи, характер
• Види, стандарти та різновиди
• Вибір цуценяти
• Особливості утримання, догляд, здоров'я
• Виховання та дресирування

Загальний опис породи, характер

Історія походження спанієлів давня й цікава. Кремезних собак із великими висячими вухами розводили на Балканах і на півночі Африки задовго до Різдва Христового. Їхнє зображення можна побачити на монетах Македонської держави, що карбувалися у IV столітті до н.е. Стародавні карфагеняни завезли тварин на територію сучасної Іспанії, де вони отримали свою сучасну назву. Слово «спанієль» означає «іспанська».

З Іспанії собаки поширилися всією Європою завдяки хрестоносцям. Лицарі були пристрасними любителями соколиного полювання, де використовувалися спанієлі. Англійські собаківники вирішили вдосконалити мисливські якості тварин і вивели нову породу - англійський кокер спанієль. Кращі представники нового виду Обо та Хлоя були відправлені в США. Вони стали родоначальниками американського різновиду мисливських собак.

Американські заводчики не прагнули розвивати мисливські якості тварин. Вони поставили собі за мету створити друга сім'ї. Тому для продовження роду відбиралися лише спокійні та добросерді пси. Агресивні собаки з неврівноваженим характером безжально відбраковувалися. Багаторічні зусилля американських собаківників увінчалися успіхом. Їм вдалося вивести дружелюбну тварину - улюбленця всіх членів родини.

Американський кокер-спанієль життєрадісний і оптимістичний. Він завжди готовий спілкуватися та грати з господарем. Улюбленець із задоволенням бере участь у сімейних заходах, не знаючи втоми. Собаки допитливі й активні. Вони самостійно собі знаходять розвагу, якщо господар зайнятий.

Американський кокер спанієль швидко вловлює настрій господарів. Він не стане просити пограти, якщо бачить, що людина втомилася або перебуває в поганому настрої. Собака має унікальну здатність підлаштовуватися під членів родини. Тому конфлікти між американськими спанієлями та людьми виникають вкрай рідко.

Американський кокер-спанієль спокійно переносить нетривалу самотність. Але якщо господар відсутній довго, собака може занудьгувати. Песики, які часто й надовго залишаються у квартирі наодинці, з часом набувають шкідливих звичок. Вони можуть гавкати та скиглити на самоті. Через відсутність уваги з боку господаря улюбленець може стати шкідливим і неслухняним.

Американський спанієль із задоволенням грає з дітьми. З ним можна залишити навіть зовсім маленьку дитину. Улюбленець швидко знаходить спільну мову з кішкою, з якою ділить територію. Він не виявляє агресії до інших собак і сторонніх людей.

Види, стандарти та різновиди

Американський кокер-спанієль є найменшим мисливським собакою. Висота кобеля в холці не перевищує 38 см. Суки рідко виростають вище 35,6 см. Нижньою межею зросту є 36,8 см і 34,3 см для представників чоловічої та жіночої статі відповідно.

Американський спанієль відрізняється міцною статурою. У нього масивна грудна клітина та пряма, злегка похила спина. Купіруваний хвіст знаходиться приблизно на лінії спини. Досить довга шия дозволяє собаці легко дотягуватися до землі. Голова з округлим черепом.

Американський кокер спанієль має великі очні яблука. Однак вони не опуклі та не круглі. Розріз очей в американців мигдалеподібний. Повіки щільно прилягають до очних яблук. Розумні й уважні очі дивляться прямо поперед себе.

Тонкі лопатеподібні вуха вкриті густою шерстю. Вони ростуть на рівні очей тварини. Американський кокер-спанієль має випнуті надбрівні дуги, які надають його погляду серйозність і навіть насупленість. Широка мордочка збоку нагадує квадрат. Її довжина становить половину довжини черепної коробки. У песика міцні і здорові зуби. Особливості екстер'єру добре видні на фото.

На великому носі є широко розкриті ніздрі. Відтінок мочки залежить від забарвлення тварини. Він може бути чорним, коричневим і печінковим. Чим темніше ніс, тим краще. Колір мочки повинен гармоніювати з відтінком країв повік.

Американський кокер спанієль має міцні м'язисті лапи. Вони розташовані паралельно одна до одної, коли тварина стоїть або рухається. Сильні скакальні суглоби, опущені низько, дають собаці гарну силу поштовху. В американських спанієлів особлива манера рухатися. Вони йдуть із високо піднятою головою. Вишуканість ходи обумовлена ​​мисливськими інстинктами собаки. Він намагається відчути запах здобичі здалеку.

Американський спанієль має м'яку та густу шерсть. Щільне підшерстя надійно захищає собаку від холоду та вологи. На голові і спині тварини довжина шерстяного покриву помірна. На лапах, животі, вухах і грудях шерсть набагато довша та густіша. Довга шерсть не спотворює силует собаки та не заважає йому полювати.

Спанієль може мати чорне, світло-коричневе, коричневе та навіть темно-червоне забарвлення. Допускається наявність білої плями на грудях або горлі.

Стандартом породи також передбачене плямисте забарвлення. На тілі тварини може бути 2 і більше кольорів, але одним із них обов'язково має бути білий. Плями різних відтінків мають чіткі межі.

Вибір цуценяти

До огляду потомства потрібно подивитися документи батьків. Високі оцінки тварин будуть гарантією відсутності у їхніх дітей спадкових захворювань. Після вивчення родоводів батьків треба поспостерігати за діями всіх малюків. Обирати потрібно товариське та допитливе цуценя, яке сміливо досліджує незнайому людину і нові предмети. Тривожною ознакою є нервозність, агресія, боягузтво та низька активність.

Обраного малюка треба уважно оглянути. Його очі повинні дивитися прямо. Не має бути навіть найменшого відчуття, що очі косять всередину або назовні. Погляд у здорового песика розумний і зацікавлений. Американський спанієль виглядає зворушливо.

Треба оглянути й обмацати голову малюка. Вона має бути округлою з рівною поверхнею, без опуклостей і ямок. Його вушками потрібно спробувати дотягнутися до мочки носа. Шия повинна плавно переходити до холки. На ній не має бути «підвісу». У юної собаки довжина тіла відповідає висоті в холці. Коли дивишся ззаду на задні лапи, вони мають стояти паралельно. Скакальні суглоби не повинні бути зближеними.

У здорового щеняти чиста, м'яка та густа шерсть. На шкірі не має бути лисин, висипань, лупи або почервоніння. Ранки на купірованому хвості та пальцях до моменту продажу повністю гояться. Якщо вони кровоточать чи турбують собаку, це погана ознака.

Особливості утримання, догляд, здоров'я

Щоб американський кокер-спанієль гарно виглядав, його шерсть потрібно вичісувати кілька разів на тиждень. Необхідно привчати тварину до процедури з раннього дитинства. Тоді песик не буде сприймати її болісно. Шерсть вичісують гребенем і пуходеркою, намагаючись не завдавати собаці біль. Треба завжди доводити справу до кінця, навіть якщо улюбленець чинить опір.

Американський спанієль любить похлюпатися у воді. Але купати його потрібно 1-2 рази на місяць. Якщо в шерсті утворилися ковтуни, їх потрібно розплутати перед гігієнічною процедурою. Як миючий засіб використовують шампуні для собак або для дітей. Собаківники рекомендують купувати спеціальний бальзам для шерсті. Він допоможе запобігти формуванню ковтунів. Замість бальзаму можна використовувати стерилізовану рослинну олію. Її наносять на чисту шерсть у місцях найбільшого тертя (під пахвами та в паху).

Кігті потрібно обрізати в міру їхнього відростання. Влітку американський кокер спанієль сточує їх о поверхню дорожнього покриття. Тому процедуру обробки кігтів доводиться робити рідше. В особин із біло-рудим або світло-коричневим забарвленням відрізати кігті легко, оскільки в них добре помітні судини. Щоби правильно підстригти чорні кігті, треба подумки провести пряму, на якій знаходиться подушечка лапи. Точка її перетину з кігтем є місцем зрізу. Якщо випадково були зачеплені судини, кіготь потрібно занурити на 1-2 хвилини в кристали перманганату калію.

Американський кокер-спанієль може харчуватися готовими кормами. Однак він звикає до них і відмовляється згодом від натуральної їжі. Основою раціону собаки можуть бути м'ясо та субпродукти. Улюбленцеві можна давати яловичину, курку, індичку або кролика. Субпродукти треба обов'язково варити, щоб уникнути зараження паразитами. М'ясо змішують із гречаною, рисовою або пшеничною кашею. Корисно годувати улюбленця кисломолочними продуктами, яйцями. Треба додавати до корму сезонні овочі та фрукти.

У кокер-спанієлів міцне здоров'я. За умови правильного догляду вони живуть 13-15 років. Найчастіше в них діагностують атопію, гіпотиреоз, сечокам'яну хворобу, отит або харчову алергію.

Виховання та дресирування

Собака повинна беззаперечно виконувати будь-яку команду господаря та дотримуватися певних рамок поведінки. Якщо господарі не виховують улюбленця та балують його, американський кокер спанієль стає непокірним, некерованим і навіть агресивним.

Спочатку малюка треба привчити до рук. Він має давати себе гладити, дозволяти брати до рук та оглядати. Потім його навчають команд. Дресирування найкраще здійснювати вдома або в тихому безлюдному місці. Тварина легко відволікається на звуки, сторонніх людей і на інші зовнішні подразники. Бажано якомога швидше навчити улюбленця виконувати команду «до мене». Інакше доведеться ловити його по всьому двору. За правильно виконану команду собаку нагороджують ласощами.

Американський кокер-спанієль здатен швидко вивчити основні команди: «сидіти», «лежати», «поруч», «за мною», «шукай». Виставкових тварин потрібно привчити до команди «огляд» або «показ». Кричати, лаяти та карати розумну собаку не слід. Агресивна поведінка господаря негативно позначиться на результатах дресирування та на взаємовідносинах.