Рибки Барбус

Барбус

Барбус чорний

Це весела, життєрадісна, жвава рибка - уродженка Цейлону. Високий корпус Барбуса чорного має сіро-оливковий колір, а зовсім не чорний, як можна подумати, судячи з назви. Через усе тіло рибки проходять три поперечні смуги, кожна лусочка облямована білою смужкою, завдяки чому візуально здається рельєфною, опуклою. Голова Барбуса вишневого кольору, кожна зяброва кришечка відзначена синьо-зеленою плямою. Анальний плавник і спинний чорні, а хвостовий - прозорий із малюнками подібними до променів. Щоби барбус чорний виглядав ефектно, акваріум, у якому він міститься, не треба освітлювати занадто яскраво.

Для розведення цих рибок потрібно заздалегідь придбати й підготувати акваріум ємністю сорок літрів із водою, підігрітою до +24°-28°С, і покладеним на дно куширом або мохом (ретельно промитими). Незвичайний для риби барбуса чорного процес метання ікри. Рибки з неймовірною швидкістю туляться одна до одної й обертаються навколо себе, метаючи й одночасно запліднюючи ікру. Після двох-тригодинного ікрометання самку й самця негайно виселяють із нерестовища, щоби запобігти поїданню ними свого ж потомства.

Залишаючи одну сторону вільною нерестовище треба закрити темною тканиною або папером. Личинки з'являються за 48 годин. На два дні для харчування їм вистачає жовточних мішечків. А починаючи з третього дня можна давати їм потроху кілька разів на день інфузорії і просіяний зоопланктон.

Барбус суматранський

Ця чудова мешканка острова Суматра водиться також у Таїланді, Індії. Високий корпус цієї рибки має кремово-жовтий колір, помаранчеву спинку й чорні поперечні смуги. Немов вітрило виглядає на тілі барбуса суматранського чорний спинний плавник, окантований червоною облямівкою. Відрізнити самку від самця легко за міцнішою статурою і товстим черевцем.

З годуванням суматранських барбусів проблем не виникає: вони добре їдять живий і сухий вітамінізований корм. А ось розводити їх не так просто, як хотілося б. Причиною тому є забіякуватий характер багатьох самців. І все б нічого, але саме забіяки, крім того, що вони нападають на самок, взагалі не здатні давати потомство. Тому, перш, ніж відібрати самців для нересту, потрібно поспостерігати за ними, зрозуміти, який у кого характер, щоби забіяки не опинилися серед самців-виробників.

Попри те, що статевої зрілості риби барбуси суматранські досягають місяців до семи-дев'яти, готувати самців до розведення треба починати ще з чотирьох місяців. З цією метою відбирають риб найкрасивіших, великих, спокійних і годують часто, але потроху. Температура води в нерестовище має досягати +27°-28°С, тоді як для утримання цих рибок вона не повинна перевищувати +23°С. Акваріум ємністю 20 літрів не варто заповнювати піском, досить укласти на дно промитий міріофіллум або кушир, притиснувши його гончарним виробом. Неодмінна умова - аерація води. За м'якістю вода повинна наближатися до дощової.

У наслідок дуже бурхливого гону та ікрометання на рослинах залишається від 350 до 550 досить великих ікринок, якими запросто можуть поласувати батьки. Тому їх потрібно відразу після метання ікри переселити до іншого акваріуму. Розвиваються мальки прискореними темпами: личинки з'являються через 24 години і вже через кілька днів вони настільки вправно плавають, що їх можна пересаджувати в загальний акваріум, підтримуючи в ньому температуру води близько +24°-26°С. Годування мальків традиційне: спочатку коловертки, інфузорії-туфельки, потім - просіяний зоопланктон.

Буває, що ікрометання у пари, відсадженої до вечора, починається не зранку, а через два, а то і три дні. До речі, якщо виробники затримаються, годувати їх кілька днів однаково не можна. До цього часу рослини в м'якій воді встигають підгнити й пожовтіти. У такому разі про чистоту води - обов'язкової умови для розведення суматранських барбусів - не може бути й мови, природно, що ікринки гинуть. Тому краще замість живих акваріумних рослин використовувати штучні або хоча б звичайну рибальську волосінь діаметром 0,4 мм, попередньо ретельно промиту в проточній воді. Волосінь потрібно збити не дуже щільним клубком так, щоби рибки легко пропливали між нитками.

Барбус оліголепіс

Ця гарна уродженка болотистих водойм Суматри є поширеним мешканцем кімнатних акваріумів серед ікрометальних риб. Особливо виділяється своєю красою самець. Його витончене, трохи подовжене тіло має сіро-блакитний колір, що відливає бронзою. На загальному фоні чітко видні ті лусочки, краї яких окантовані чорним кольором. Плавники самця барбуса оліголепіса і хвостовий і спинний, червоного кольору. Самка виглядає не так ефектно: чорна облямівка на лусочках майже непомітна, по тілу, пофарбованому набагато блідіше, розкидані темні плями. На фото барбуса можна побачити у всій красі. Рибки барбуси оліголепіси мають веселу вдачу, люблять погратися. До того ж, вони невибагливі в утриманні.

Температуру води в акваріумі треба підтримувати в межах +24°-26°С. На дні акваріума повинен бути добре промитий пісок. З рослин досить пучка теж ретельно промитого куширу. Єдина жорстка вимога: заповнювати акваріум тільки м'якою водою з невисокою кислотністю (рН = 6,5).

Якщо відсадити пару ввечері, вранці вони почнуть свої ігри. Самець при цьому змінюється до невпізнання, стає ще гарнішим: його луска переливається то рубіновим, то бірюзовим, то бронзовим кольором.

Протягом двох-трьох годин триває нерест, після якого виробників необхідно терміново виселити з нерестовища, адже вони схильні поласувати своєї ж ікрою.

Мальки з'являються швидко - вже через 32 години. Три доби вони майже нерухомо висітимуть вертикально й харчуватимуться, користуючись жовточними мішечками, з якими з'явилися на світ. Починаючи з четвертого дня, вони намагаються плавати. Спочатку вони повинні харчуватися інфузоріями, а пізніше - просіяним зоопланктоном.

Барбус Шуберта

Назву рибка отримала завдяки своєму можливому творцеві - акваріумісту Шуберту. Річ у тому, що досі невідоме походження цього виду барбуса, тому заведено вважати, що він - гібрид пунтіусів (теж барбусів), яких свого часу вивів Шуберт (не плутати з композитором). Фото барбуса показує якого кольору буває ця рибка. Луска барбуса Шуберта має світло-помаранчевий колір (самка просто жовтувата) з коричневими вкрапленнями. В акваріумі вони плавають жвавими зграйками, миролюбні, доброзичливі. Щоправда, дуже полохливі, від будь-якого різкого звуку або руху норовлять сховатися якомога далі в заростях підводних рослин. Самця від самки відрізняє більш витончена зовнішність, яскраве забарвлення, менший розмір і наявність уздовж усього тіла смужки з темних цяток.

Барбуси Шуберта невибагливі до корму: їдять живий корм, сухий, і навіть рослинну їжу. Утримувати їх можна при температурі води +20°С, а ось для розведення її потрібно підігріти до +24°-26°С. Розводити їх легко, якщо строго дотримуватися гігієни. Акваріум для нерестовища ємністю літрів на 15 або 18 повинен бути наповнений ідеально чистою, відстояною водою. Щоби вода довше зберігалася чистою, бажано не класти в акваріум пісок, досить буде трохи ретельно промитого куширу. У пари, поміщеній у нерестовище ввечері, на світанку починається гон. Протягом декількох годин самець, притискаючи самку, виштовхує ікринки з її черевця й негайно ж своїми молоками їх запліднює. Відкладених ікринок буває до 600 штук. Після закінчення ікрометання самців-виробників виселяють в інший акваріум. Через 36 годин з'являються личинки. Близько п'яти діб вони будуть харчуватися, користуючись жовточними мішечками, з якими з'явилися, потім їх потрібно годувати інфузоріями, а ще пізніше - «живим пилом».

Барбус конхоніус

Мешканець бенгальських водойм. Дорослий конхоніус виростає до семи сантиметрів і набуває триколірного забарвлення (синьо-червоно-зеленого). Самець виділяється особливою витонченістю і красою. По його спинному й анальному плавнику проходять чорні смужки. Чорна пляма є на помаранчевому хвостовому плавнику. Самка ж відрізняється більш міцною статурою і відсутністю чорної облямівки на спинці.

Барбус конхоніус невибагливий до їжі, йому подобається живий корм і сухий, збагачений вітамінами. Завдяки миролюбному, веселому характеру, він добре ладнає з іншими мешканцями акваріума.

Для розведення барбуса конхоніуса потрібен невеликий акваріум ємністю літрів на 15 або 18, на дні якого треба розмістити кушир, і притиснути його якимось гончарним виробом. Вода має бути підігрітою до +26°-28°С.

Пара виробників відсаджують у підготовлене нерестовище. Після бурхливого гону вони почнуть метати ікру. У результаті ікрометання, що триває кілька годин, виходить 750-800 ікринок. Щоби батьки не з'їли всю ікру, їх потрібно негайно відселити до іншого акваріуму. Личинки з'являються через 36 годин. Самостійно плавати і їсти вони починають через п'ять днів. Чотири перші дні їм згодовують інфузорій, а потім - просіяний зоопланктон.

У цій статті були описані всі основні види барбусів, які часто є в продажі.