Бішон фризі

Бішон-фріз

• Загальний опис породи, характер
• Види, стандарти та різновиди
• Вибір цуценяти
• Особливості утримання, догляд, здоров'я
• Виховання та дресирування

Загальний опис породи, характер

Маленьких білих собачок із кучерявою шерстю розводили в портових містах Середземномор'я з XIII століття. Вони знищували гризунів на судах і в портових складах. Густа білосніжна шерсть допомагала їм уникати перегріву в жаркому кліматі, одночасно захищаючи від холоду й вологи. Пізніше симпатичну зовнішність тварин оцінили французькі аристократи. Король Франції Генріх III так любив свого білосніжного улюбленця, що носив його із собою всюди в спеціально виготовленій корзиночці. Білих пухнастих собачок зображували на своїх полотнах великі художники Фрагонар і Гойя. Після Французької революції тварини опинилися під загрозою знищення. Їх врятували циркові артисти та шарманщики.

На початку XX століття бельгійським і французьким заводчикам вдалося відновити породу. Коли в 1933 році її офіційно визнали, розведенням симпатичних песиків зайнялися шведські собаківники. Вони сприяли поширенню болонок у всьому світі. За незвичайну зовнішність, що викликає асоціацію з десертом, тварин стали називати «солодка вата». Під час реєстрації їм присвоїли назву «бішон-фріз», що означає «кучерява болонка».

Рухливі собачки приязно ставляться до всіх членів родини. Вони із задоволенням беруть участь у сімейних заходах і грають із дітьми. Бішон-фріз любить веселитися й розважати публіку. Йому подобається бути центром уваги. Песик позує для фотографій і виконує трюки, вражаючи своїми здібностями оточуючих людей. Болонки зберігають грайливість до старості.

У бішонів спокійний характер. Вони не прагнуть домінувати, зрідка проявляють упертість. Агресія їм не властива. Тварини спостережливі та сприйнятливі. Вони мають тонкий слух і реагують на будь-який шурхіт дзвінким заливистим гавкотом. Песики частіше гавкають на сторонніх і собак, не проявляючи агресії. Вони чудово ладнають з іншими тваринами та незнайомими людьми.

Бішон-фріз болісно переносить самотність. За відсутності господарів пес гавкає, скиглить, псує меблі та взуття, розкидає речі. У відчаю він може почати жувати свою шерсть, дряпаючи до крові шкіру. Якщо в господарів немає можливості постійно перебувати вдома, краще не заводити болонку.

Хоча собачки мають мініатюрні розміри, бішон-фріз сміливо захищатиме господаря, якщо вирішить, що йому загрожує небезпека. Однак як сторожових псів болонок не використовують. Грайлива «солодка вата» ідеально підходить літнім людям. Собачка забезпечує терапевтичний вплив, заражаючи життєлюбством і оптимізмом. Хоча бішон-фріз міні є улюбленцем дітей, він може постраждати від спілкування з ними через вразливу кісткову систему. Тому тримати болонку в родині, де є маленькі діти, не рекомендується.

Види, стандарти та різновиди

Ріст собаки в загривку коливається в межах 25-29 см, його вага становить 3-5 кг. Корпус його має прямокутну форму. Спина у тварини пряма, майже паралельна підлозі. Загривок виражено слабо. Округлий круп помірно скошений. Пес тримає хвіст практично вертикально. Він граційно зігнутий, але не утворює кільце та не торкається спини. На спину може спадати шерсть, що росте на хвості.

Шия - довга, голова - гордо піднята. Через густу шерсть вона виглядає круглою. Однак череп у бішон-фріз злегка сплющений. Морда коротша за череп, вона займає 2/5 довжини голови. Хоча морда вужча за черепну коробку, вона не загострена. Тонкі губи чорного кольору щільно прилягають до зубів. Прикус у тварини нормальний (нижні різці розташовані позаду верхніх різців).

Чорні очі мають округлу форму. Оскільки їхні білки приховані темними віками, вони нагадують блискучі намистинки. Очі та чорний округлий носик яскраво виділяються на білосніжному фоні. Бішон-фріз міні має висячі вушка. Однак вони не такі довгі, як у пуделя. Кінчиком вух можна дотягнутися до куточків губ або до середини морди.

Прямі кінцівки тварини розташовані паралельно. Його п'ясті короткі та злегка похилі. Гомілки та стегна задніх кінцівок практично дорівнюють довжині. Скакальний суглоб посаджений низько та чітко помітний. Округлі та добре зібрані лапи схожі на котячі. Подушечки у тварини чорні, його кігті міцні й короткі. Під час руху пес тримає спину прямо. Він рухається легко та прямолінійно.

Бішон-фріз вкритий шовковистою шерстю, яка завивається спіралями. Її довжина сягає 7-10 см. Підшерстя в собаки м'яке та дуже густе. Воно додає об'єм покривній шерсті. Після купання та розчісування волосся злегка підіймається та стає схожим на пухівку для пудри. Коли його торкаєшся, воно пружинить.

Стандарт породи допускає тільки біле забарвлення. У молодих особин, які не досягли віку 1 року, на тілі можуть бути плями світло-бежевого відтінку (колір шампанського). Їхня загальна площа не повинна перевищувати 10% всього волосяного покриву. У дорослому віці плями зникають.

Вибір цуценяти

Напередодні вибору цуценяти потрібно оцінити стан його матері. Вона повинна бути здоровою та доглянутою. У хворої тварини народжуються слабкі діти. Бажано оглянути не тільки мати, а й батька малюків. Якщо немає можливості побачити батька, потрібно попросити показати його фотографію. З великою ймовірністю цуценята успадкують екстер'єр одного з батьків. Необхідно також вивчити родовід тварин. Гарне походження зменшить ризик виявлення спадкових захворювань у малюків.

Після ознайомлення з документами треба звернути увагу на поведінку молодняку. Спочатку потрібно просто поспостерігати за малюками, а потім трохи пограти з ними. Краще відмовитися від млявих, агресивних, боягузливих і гіперактивних особин. Не слід брати цуценят, які невпевнено тримаються на ногах, кульгаючи, та тих, хто ковзає на попі.

Шерсть здорових бішон-фріз чиста та блискуча. На шкірі не повинно бути висипу, лисин, почервоніння або інших хворобливих ознак. У вушках, на очах і біля статевих органів не повинно бути виділень. Перевозити тварину до свого будинку можна тільки після досягнення віку 3 місяців.

Особливості утримання, догляд, здоров'я

Бішон-фріз міні чудово почувається у квартирі. Він може ходити до лотка, як кіт. Однак через свою активність улюбленець потребує прогулянки. Чим менше площа його проживання, тим більше песику потрібні прогулянки. Якщо його не вигулювати, він може псувати меблі та речі.

Найбільш трудомісткою частиною догляду за болонкою є вичісування шерсті. Бажано робити це щодня. Оскільки шерсть тварини схильна до звалювання, треба користуватися спреєм від колтунів. Біля ануса й геніталій необхідно регулярно зрізати волосся. Оптимальна довжина волосся цієї області - 3-4 см. Один раз на 1,5-3 місяці потрібно стригти та тримінгувати шерсть.

Важливо стежити, щоби шерсть не потрапляла до очей улюбленця. Вона може викликати запалення. Можна також підстригти ділянку між очима. Це дозволить підкреслити перехід від носа до чола. Щоби шерсть біля пащі й очей не змінювала колір під дією сліз або слини, її треба періодично протирати розчином борної кислоти.

Бішон-фріз може страждати від захворювань зубів і ясен. Запобігти руйнівним процесам допоможе регулярне чищення зубів. До цього потрібно привчати улюбленця з раннього дитинства. Щоби шерсть у собаки була пухнаста та біла, потрібно регулярно купати його. Краще користуватися спеціальним миючим засобом для тварин із білим забарвленням. Якщо улюбленець не забруднюється, можна купати його 1 раз на місяць.

Бішон-фріз міні із задоволенням їсть готовий корм. Можна додавати у раціон м'ясо, овочі та субпродукти. Годувати тварину тільки натуральним кормом небажано. Хоча в болонок досить міцне здоров'я, вони мають схильність до захворювань очей і шкіри. Іноді в них діагностують епілепсію, хворобу нирок і цукровий діабет. Якщо доглядати за улюбленцем правильно, він проживе 12-15 років.

Виховання та дресирування

Хоч бішон-фріз є декоративним собакою, його теж потрібно виховувати. Розпещена тварина може стати некерованою та агресивною. Коли улюбленець почне впізнавати свого господаря та стане відгукуватися на кличку, його навчають командам «до мене» та «фу». Якщо бішон-фріз міні буде беззаперечно їх виконувати, його можна випускати гуляти без повідка. Після цього пса навчають командам: «місце», «сидіти», «лежати» та «поруч».

Щоби дресирування було успішним, потрібно намагатися не викликати в улюбленця негативні емоції. Крики та приниження в спілкуванні з болонкою неприпустимі. Собаку потрібно хвалити та заохочувати ласощами.