Бівер йорка

Бівер йорк

• Загальний опис породи, характер
• Види, стандарти та різновиди
• Вибір цуценяти
• Особливості утримання, догляд, здоров'я
• Виховання та дресирування

Загальний опис породи, характер

Бівер йоркширський тер'єр був виведений випадково. У 1984 році в німецькому розпліднику у пари чистокровних йоркширських тер'єрів народилося триколірне щеня. Крім традиційних для йорка чорних і рудих відтінків на тілі малюка відрізнявся білий колір. Причина появи на світ триколірного йорка залишилася нез'ясованою. Сімейна пара Бівер, яка займалася розведенням йоркширських тер'єрів, була зачарована білим песиком. Заводчики вирішили зайнятися виведенням нової породи.

Зусилля подружжя Бівер увінчалися успіхом. Триколірних собак спочатку назвали чорно-білими йорками. Пізніше вони отримали нове ім'я - бівер йоркширський тер'єр а ля Пом Пон. Словосполучення «а ля Пом Пон» з'явилося завдяки німецькій співачці Марго Ескенс. Коли чоловік підніс їй як подарунок на день народження триколірного песика, співачка була в захваті. Вона порівняла його з клубочком вовни (на французькому «pom pon»).

Бівер йорк нагадує м'яку іграшку. Він зберігає щенячі риси до старості. Песик підкуповує довірливістю, безтурботністю та дитячою безпосередністю. Життєрадісні собачки ніколи не відмовляться пограти. Вони люблять перебувати в центрі уваги. Бівери готові балуватися та бешкетувати годинами, привертаючи увагу публіки.

Бівер йорк відданий і надійний. Ласкавий собака ладнає з усіма членами родини. Попри мініатюрні розміри та крихкість, він не боязкий. Якщо виникне конфлікт з іншим собакою, песик сміливо кинеться відстоювати свої інтереси, навіть якщо перед ним велика тварина. Деякі бівери надмірно зухвалі та забіякуваті.

Сміливий бівер тер'єр відчайдушно захищає не тільки себе. Він без роздумів кинеться на допомогу господареві та членам родини, якщо вирішить, що їм загрожує небезпека. Безтурботність біверів оманлива. Вони уважно стежать за ситуацією та швидко розпізнають лихі наміри сторонніх. Тому вони нерідко використовуються як сторожові собаки.

Триколірний малюк має сильний і наполегливий характер. Розумний песик знає про свою чарівність і вміло нею користується. Багато господарів не можуть встояти перед милим створінням і йдуть у нього на поводу. Розбещений улюбленець може стати впертим і неконтрольованим.

Види, стандарти та різновиди

Малюк бівер у холці зазвичай не перевищує 22 см. Максимальний зріст, який допускає стандарт породи - 27 см. Вага тварини коливається в межах 2-3 кг. Суки можуть важити 3-3,5 кг.

Компактна собака складений гармонійно. У нього міцно-суха статура злегка подовженого формату. Довжина тулуба незначно перевищує зріст у холці. У тварини рівна мускулиста спина. Грудна клітина розвинена добре, живіт підібраний.

Хвіст має форму серпа. Коли бівер йорк рухається, він піднятий над лінією спини або опущений. Хвіст може бути купіруваним. Залишають понад дві третини всієї довжини. Невеликі лапи стоять паралельно. У собаки добре окреслені скакальні суглоби. Тварина рухається легко й широко.

Шия досить довга та витончена, голова маленька з плоским черепом. Темні розумні очі дивляться прямо поперед себе. Вони мають середній розмір і круглу форму, нагадуючи блискучі намистини. Бівер йорк може мати темно-коричневу або чорну райдужку. Повіки притиснуті до очних яблук. Вони забарвлені в чорний колір.

Перехід від носа до чола майже вертикальний. Губи щільно прилягають до зубів. Нижня щелепа помітно коротша за верхню. Завдяки особливій будові морди бівер йорк виглядає усміхненим. Досить великий для мініатюрної собаки ніс чорного кольору. Широко посаджені вушка мають трикутну форму. Вони спрямовані вгору. Особливості екстер'єру добре видні на фото.

Довга пряма шерсть спадає по обидва боки тіла собаки, утворюючи на спині прямий проділ. Вона вкриває тварину, як ковдра, закриваючи лапи. Шерсть, яка росте на спині, торкається підлоги. Бівер буває чорно-білим, біло-блакитним (біло-сірим) і чорно-блакитним із білою манишкою. Білий колір обов'язково має бути присутнім на корпусі песика. У породистої собаки внутрішня частина лап, живіт і низ грудей білі. Ділянки білого кольору мають бути чистими з чіткими контурами.

Вибір цуценяти

Більшість спадкових хвороб у біверів проявляються в ранньому віці. Тому важливо не тільки вивчити родовід батьків, але й ретельно оглянути малюків перед купівлею. У будь-якому віці бівер йорк має рівну спину та ноги. Кульгавість або нерівна хода можуть свідчити про неправильний розвиток суглобів. Поганим знаком є ​​низька активність малюка, боягузтво та агресія.

Шерсть юного бівера повинна блищати й бути шовковистою. Якщо вона нагадує вату, то згодом песик буде постійно покриватися ковтунами. Треба вивчити забарвлення цуценя. У ньому мають бути присутні тільки 3 кольори: білий, рудий (золотистий) і чорний (блакитний). Однак на тілі не повинно бути рудих відтінків. Треба оглянути зубки малюка. Якщо юний бівер тер'єр має проблеми з молочними зубами, то найімовірніше в нього будуть хворіти й постійні.

Купувати бівера потрібно у віці 2-4 місяців. Підрослого малюка брати не варто. Після досягнення віку 3,5-4 місяців собака звикає до господарів і дуже важко розлучається з ними. Собака може пережити сильний стрес, залишаючи звичну обстановку.

Особливості утримання, догляд, здоров'я

Бівер йоркширський тер'єр вимагає до себе постійної уваги через свою шерсть. Її потрібно вичісувати щодня. Купають біверів 1 раз на тиждень, а також після забруднення. Після купання треба розчесати шерсть під струменем теплого повітря. Оскільки в собак дуже ніжна шкіра, на фені потрібно встановити найнижчий температурний режим. Не можна допускати появи ковтунів. Пес болісно переносить розплутування шерсті.

Якщо господарі не збираються водити улюбленця на виставки, то краще шерсть підстригти коротше. На тілі волосся можна зрізати машинкою, а на морді ножицями. Треба регулярно оглядати пальці тварини й акуратно видаляти між ними грудочки шерсті, що звалялася.

Щоби бівер не погладшав, потрібно більше ходити з ним під час прогулянок. Хоча активна тварина непогано спалює калорії самостійно, тривале перебування в закритому приміщенні сприяє появі зайвого жиру. На прогулянці краще тримати собаку на повідку. Його можна відпускати побігати тільки в безлюдних місцях. У натовпі бівер може загубитися.

Бівер тер'єр харчується готовими й натуральними кормами. Зазвичай улюбленця годують тим, що він їв у заводчика. Перехід до іншого виду їжі потрібно здійснювати поступово. Одночасно давати готовий корм і натуральну їжу не можна.

Раціон бівера має складатися переважно з м'яса. Він їсть яловичину, курку, кролика й індичину, а також субпродукти. У м'ясо додають гречану, рисову або пшеничну каші. Корисно годувати улюбленця морською рибою та молочними продуктами. Частка нем'ясної їжі повинна становити 20-30%.

Бівер йорк страждає переважно від спадкових захворювань (портокавальний шунт, хвороба Легга-Кальве-Пертеса). Песик із хорошим родоводом має досить міцне здоров'я. У породистих собак іноді діагностують гострий панкреатит, який виникає на фоні переїдання. За умови правильного догляду улюбленець живе 12-15 років.

Виховання та дресирування

Бівер може ходити на лоток, як кішка. Якщо господарі хочуть привчити улюбленця до лотка, потрібно починати навчання якомога раніше. Зазвичай лоток ставлять там, де песик найчастіше випорожнюється. Якщо це місце незручне для господаря, лоток поступово переміщують у потрібному напрямку на 1-2 см на день.

Дресирування починають із команди «до мене». Вона допоможе не втратити улюбленця на прогулянці, якщо він гуляє без повідка. Відразу після освоєння першої команди, собаку навчають команд «фу», «лежати» та «сидіти». Якщо він успішно засвоїв головні команди, господар може перейти до більш складних завдань. Треба навчити собаку не брати їжу в чужих, не підходити до столу, коли люди їдять, не тягнути повідець на вулиці.

Бівер йоркширський тер'єр чудово вловлює інтонації. Тому під час занять підвищувати голос немає сенсу. Не слід також карати улюбленця, якщо в нього щось не виходить. Можливо, він не зрозумів завдання або відволікся. Щоби навчання було більш результативним, потрібно займатися вдома або в безлюдних місцях. Гучні звуки, сторонні люди або тварини відволікають песика.