Бульмастиф: забутий король сторожових собак - частина 1

Бульмастиф: забутий король сторожових собак - частина 1

«Безпечний, безмовний і надійний". Наша "охоронна сигналізація» не потребує технічного обслуговування, її можна поставити на чергування на всю ніч без зміни, вона має вбудовану здатність до нічного бачення, має вроджений індикатор, що дозволяє розрізняти друзів і ворогів, може діяти 24 години на добу... і прослужить принаймні 10 років, перш ніж її потрібно буде замінити. Який же це чудовий продукт! Його могли б з успіхом рекламувати агенти будь-якої охоронної фірми! і цей продукт - сторожовий собака, особливо порода під назвою бульмастиф...»(Девід Хенкок; з книги«Dogs as Companions»).

Життя таке багатогранне, воно як мозаїка складається з різних пазлів всіляких відтінків. Воно має приємні й неприємні моменти, і, пізнавши всю глибину людської жорстокості, хочеться адекватного сприйняття чесності, самовідданості та відданості. Всі ці якості гіпертрофовані в одній породі - БУЛЬМАСТИФ.

Бульмастиф належить до породної групи молосів. Так називали великих епірських собак на узбережжі Греції, навпроти острова Корфу. У них були куповані вуха, квадратного формату голова й рясна, як у лева, грива. Вочевидь, собак назвали молоськими на честь царя Молосса, сина першого епірського царя Пірра, який воював із Південною Італією. «Найбільший із супутників людини, прабатько... всіх існуючих сьогодні мастифів, бульдогів і піт-догів... У прийнятих класифікаціях ця група догоподібних порід згадується під загальною назвою «молоси»(А.І.Іншаков, Е.Г.Цигельницкий). Використовували їх як фермерських або сторожових - залежно від їх розміру та типу. Понад дві тисячі років ці собаки служать людині вірою і правдою. Молосів любили в Стародавньому Римі та середньовічній Англії, але, може бути, саме на наші дні припадає пік популярності цих собак.

Перші сучасні бульмастифи зареєстровані в 1785 році в Англії. Спочатку вони іменувалися «мастифом із домішкою бульдога», «великим бульдогом», «невеликим метисом мастифа», особливо часто - «нічним собакою єгеря», тому що виводилися для охорони заповідників і мисливських угідь від браконьєрів. Покаранням за вбивство королівського оленя в середньовічній Англії була смерть, тому озброєний браконьєр відчайдушно чинив опір під час затримання. На допомогу собі єгеря й зайнялися виведенням особливої породи собак. Могутньої, безстрашної, що не гавкає через дрібниці, здатної йти за слідом злочинця, здатної влаштовувати засідку, застигаючи в стійці, ставати непомітною, раптово нападати й головне не вбивати, не рвати зубами на частини, а затримувати злочинця, навіть якщо він озброєний.

Бульмастифи того часу - це «робочі собаки», великі, сильні, здатні долати великі відстані, а за потребою за запахом виявити порушника. Заводчики ставили собі за мету... вивести такого ж сторожового собаку, як мастиф, але більш рухливого та спритного, і такого ж відважного, як бульдог. У результаті змішання крові бульдога (міцного, наполегливого, незворушного, сміливого, мовчазного, повного самоповаги) і мастифа (масивного, могутнього, надійного, гордого на вигляд, але урівноваженого за своєю природою, вірного та надзвичайно сміливого) з'явився бульмастиф. Дуглас Оліфф, по крупицях збирав факти історії породи, згадує поміж предків бульмастифа й німецького дога, і сенбернара, яких могли використовувати для збільшення швидкості і стійкості до суворих кліматичних умов Британії. Також у невеликих кількостях підливалася кров бладхаунда, яка надала «швидкісні якості та чудовий нюх». Отже, вміння ходити по сліду в крові у бульмастифа. Було встановлено, що ці собаки (метиси мастифів, бульдогів і гончаків) вільно притравлюються на кабанів, оленів, ведмедів, а також мають відмінний нюх і здатні розрізняти до 500 відтінків запахів. До речі, природний нюх бульмастифів неоціненний досі. Адже його можна сміливо назвати "еталонним" під час пошуку наркотиків, вибухових речовин і під час пошуків людей у завалах будинків, шахт.

Перші бульмастифи мали підвищену агресивність, були злісними та неймовірно впертими. Жартувати з ними не рекомендувалося. Господар такого собаки повинен був мати міцний характер і велику фізичну силу.

Перші виставки породи проходили на початку минулого століття, а бульмастифа визнали як породу лише в 1924 р. У 1925 р. утворився Кеннел клуб бульмастифів і був затверджений єдиний стандарт. Знаменитою фігурою в розведенні цієї породи був містер У.Бартон, досвідчений заводчик і дресирувальник «нічних собак», який утримував розплідник «Торнівуд» у м. Ноттінгем. Одним із його собак був прекрасно вимуштруваний пес Торнівуд Террор. Виставляючись на старій Вестмінстерській виставці, він брав участь у боях, звалюючи на землю будь-якого чоловіка, який намагався битися з ним на спір. Террор завжди виступав у наморднику та жодного разу не програв.

Значний внесок у формування породи бульмастиф вніс і С.Моузлі з Бюрслема. За його ініціативи 4 січня 1926 р. створюється Національний клуб поліцейських бульмастифів. Будучи власником великого розплідника, у якому були також кокер-спанієлі та мастиф, Моузлі розробив власну схему виведення бульмастифа. Ось як він сам описував її: «Спочатку в'яжу суку мастифа зі псом бульдога й отримую 50/50. Одну з отриманих сук в'яжу з мастифом і отримую суку на 75% мастиф і на 25% бульдог, яку в'яжу з псом 50/50, і суку з отриманого потомства в'яжу з псом на 62,5% мастифом і 37,5% бульдогом. Це дає мені приблизно 60% мастифа і 40% бульдога - тип, який я вважаю за краще і який закладаю одночасно по декількох лініях». Собаки з його розплідника «Фаркрафт» присутні серед предків кожного сучасного бульмастифа. Найбільш відомими виробниками були Фаркрафт Фіделіті (1921 р.), Фаркрафт Треккер (1924 р.), Фаркрафт Бегналл (1926 р.), Фаркрафт Фейтфул (загинув від ран після того, як захистив свого господаря від двох озброєних браконьєрів), Фанкрафт Беллтонг і Фанкрафт Сільвії, яка була першим бульмастифом, що отримав «Челлендж Сертифікат» на виставці Крафта в 1928 р. З цього моменту виділилася ціла плеяда видатних заводчиків, серед яких Сиріл Лік (засновник розплідника «Булмас», 1924), подружжя Хаггінсон (власники розплідника «Станфелл Роуд» у Лейсестері, 1928), місіс Д.Дж.Неш (розплідник «Ле Тасілл»).

Єдина асоціація любителів бульмастифа була створена в 1934 році, у США породу визнали роком пізніше. Одним із заводчиків породи став Джон Д. Рокфеллер, який купив у Моузлі собак для охорони маєтків. Незвичайна доля випала на долю бульмастифа Ганнера, «живого талісмана» футбольної команди «Арсенал». Ганнера показували публіці перед матчем, і один лише факт присутності цього аж ніяк не декоративної істоти, рівною мірою наділеного силою, злістю і відсутністю гумору, утримував гарячих уболівальників від хуліганства та вандалізму.

Після другої світової війни збереглася досить велика кількість собак, що дозволило швидко відновити породу. Провідну роль у подальшому розведенні зіграли розплідники «Булмас», «Станфелл», «Розплідник Мулорна», «Ле Тассіл», «Роденхурст». Подальша робота заводчиків бульмастифів полягала в її вдосконаленні.

До найбільш відомих сучасних розплідників належать «Вастон», «Колом», «Олдвелл» «Тартюф», «Квінтра», «Буттоноак» (Англія), «Бульмас», «Бульстафф», «Ломбардії», «Блезінс», «Ювілей», «Скульдокга »(США).

Сьогодні порода широко поширена в Америці, Європі, азіатських країнах, у Росії і дуже популярна серед любителів надійних сторожових собак. Бульмастифів використовують як сторожових собак у Кенії (охорона особняків і угідь), алмазні копальні в Кімберлі (ПАР), контртерористичні підрозділи США, антимафіозні структури Колумбії тощо.

Приватно охоронно-сторожових собак породи бульмастиф утримують і світові знаменитості, такі як кінозірки Сильвестр Сталоне і Жан Клод Вандам, поп-діва Мадонна та нафтовий магнат, кіноактор Адріано Челентано. У Росії віддали свою перевагу породі бульмастиф люди таких професій, як космонавти, члени Державної думи, спортсмени. Зокрема, власником Гранд Чемпіона Росії, бульмастифа з кличкою Буллстіф Ностра Елджерон є російський ніндзя Сергій Анатолійович Трофімов (2-х кратний Чемпіон Європи за контактними єдиноборствами).

З роками характер бульмастифа змінювався на краще, ставав більш врівноваженим і передбачуваним. За час існування поруч із людиною порода настільки «пристосувалася до цивілізації», що тепер цих собак можуть утримувати не тільки фахівці, а й люди, які не мають глибоких знань у кінології. Сьогодні це цілком керована та соціалізована порода, зі своїми особливостями, звісно. Вони легко навчаються, але їхньому уму потрібен якийсь час для того, щоби розібратися і зрозуміти, що і для чого потрібно зробити.

Не слід очікувати й вимагати від бульмастифа блискавичного виконання команд - його реакцією буде імовірніше вдумлива повільність. Ті, кому доводилося спілкуватися з цими великими собаками, знають, наскільки вони доброзичливі й терпимі до дітей. Навіть якщо дитина з усією своєю жорстокою ніжністю переходить усі можливі межі, найстрашніше, що робить бульмастиф, - він піднімається, зітхає і... йде. Він поєднує в собі відвагу та витривалість із ніжністю ягняти, єдиним кредо якого залишається любов і відданість своїм власникам і бажання віддати за них своє життя, якщо це буде потрібно. Коли господареві загрожує небезпека, бульмастиф кидається на допомогу. Швидкість і спритність, з якою він атакує противника, разюча і здається не сумісною із зовнішнім виглядом.

Все більшу популярність порода завойовує і в нас в Україні. Виставкова мода виявилася більш прихильною до тяжких бульмастифів, чий темперамент, втім, дещо втратив колишню гостроту, дозволивши стати поширеним домашнім собакою.

Бульмастиф - це чудовий компаньйон і охоронець. Це вірна, віддана, благородна порода. Темперамент, інстинкт сторожового пса і враження, яке він справляє на оточуючих, реально підтверджується на практиці, адже бульмастиф не огризається, не кусається і гавкає тільки в екстрених випадках.

Порода зручна для утримання як у вольєрі, так і в міській квартирі. Бульмастиф не мерзне на вулиці завдяки товстій шкурі та дуже густій шерсті, що щільно прилягає. У квартирі він майже непомітний. Якщо не гратися, значить треба лягти в затишному куточку й чекати чергового прояву уваги з боку господаря. Бульмастиф не нав'язливий і не вимагає до себе особливої уваги. На відміну від інших молосів він не залишає слину по всій квартирі. Але це за умови, якщо заводчик при розведенні не зневажив вимогами стандарту, відповідно до якого морда бульмастифа не повинна бути надто сирою. Це означає, що верхня губа має лише прикривати нижню щелепу, а не висіти брилями, як у бордоського дога, мастіно або бладхаунда.

Спокійний, врівноважений, витриманий характер бульмастифа, відсутність метушні дозволяє собаці швидко й точно оцінити ситуацію і прийняти правильне рішення. Але навіть у цьому випадку собака не проявляє зайвої агресивності, а займає «жорстку» оборонну позицію, демонструючи всім своїм виглядом силу, міць і відвагу. На міцному, м'язистому тілі атлета (а таким і має бути справжній бульмастиф) дуже органічно виглядає велика, породна голова з чорною маскою і виразним поглядом, котрі переконують у тому, що такий собака - втілення надійності, вірності й любові.

У сім'ї своїх власників бульмастиф по-лицарськи добрий з іншими собаками, дипломатичний із кішками, охоче бере участь у спільних веселих іграх. Діти для бульмастифа - кращі друзі. Попри свою уявну «сонливість» і лінивість, бульмастиф щиро радіє дитячим забавам, супроводжуючи своїх маленьких господарів всюди, а взимку з задоволенням бере на себе роль «конячки», що везе санки.

Всі бульмастифи різні за характером і за темпераментом. Одні зовсім спокійні й доброзичливі до людей і собак (у мене наприклад у звичайній 3-х кімнатній квартирі спокійно уживаються і вистачає місця і бульмастифу, і пекінесові, і ще двом китайським чубатим), інші, спокійно реагуючи на сторонніх людей на вулиці, просто не переносять присутності чужого собаки, а вдома, у їх звичному середовищі, схожі на великі плюшеві пуфики, дуже спокійні й сонливі (таким був мій перший бульмастиф Ніка, і думати ще про одну собаку тоді було просто неможливо, вона і тільки вона одна!). Що ж стосується моєї Шейлочки - то вона дуже дружелюбна і спокійно ставиться до інших собак. Вдома на ній як на теплій підстилці сплять мої китайські чубаті. Хоча не буває правил без винятків. У неї є два «нелюбимих» собаки, щодо яких вона готова проявити агресію. Це різеншнауцер із сусіднього парадного (хоча серед наших і її друзів у нас є сука різеншнауцера, у якій вона абсолютно не бачить ворога та навіть грає з нею на прогулянці) та метис боксера зі стафом. Тому зустрічаючи їх на прогулянці ми «чинно» виконуємо команду «Поруч!» На повідці. Але, природно, під час прогулянки з бульмастифом, як і з будь-яким іншим великим собакою, потрібно бути на чеку. Оскільки якщо щодо нього буде проявлена агресія з боку інших собак, Ваш улюбленець не дасть себе образити. Тому я хочу підкреслити, що для бульмастифа послух має бути безумовним.

Відмінна риса всіх бульмастифів - вони всі дуже чітко відчувають настрій господаря, розуміють його з жесту, з погляду. Їм спокійно, якщо всі разом, так їм легше за всіма спостерігати й усіх охороняти. Їм неспокійно, якщо когось не вистачає, особливо господаря.

Міць і сила, грація і краса бульмастифа миттєво привертають увагу оточуючих. Як же він виглядає, справжній бульмастиф, виведений у минулому для важкої і небезпечної роботи?

Бульмастифи мають широку й міцну спину (округлена спина - це слабка спина, яка буде швидко втомлюватися), широкі і глибокі груди. Товстий хвіст, обов'язково висить вниз і формує прямий перехід із хрестцем. Хвіст може підніматися тільки до горизонтального рівня, для більшої стійкості, або використовуватися як кермо у воді. Жодного разу, він не повинен стояти високо. Передні та задні кінцівки переходять у добре округлені лапи з товстими подушечками, твердими й компактними, здатними винести не одну годину роботи на жорсткому ґрунті. Неприпустимий бочкоподібний постав задніх кінцівок, який на жаль належить до числа найбільш поширених дефектів. Голова квадратна, з потужним черепом, прямою нижньою щелепою і широкими вилицями, що захищають глибоко посаджені очі й забезпечують максимальну стійкість до ударів. Очі посаджені широко одне від одного, щоби хоча б одне око могло уникнути удару. Квадратність форм чітко видно і у розташуванні чотирьох потужних іклів, поставлених під прямим кутом, для міцної хватки й утримання. Дуже важливий прямий (ножицеподібний) прикус, але стандартом допускається невеликий перекус. Сильні моляри допомагають пережовувати їжу. «Ахіллесова п'ята» сучасного бульмастифа - надмірний перекус, настільки сильно поширився, що багато хто вважає ситуацію нормальною. Вузька нижня щелепа, що надмірно виступає, виступаюче підборіддя, що міняє геометрію форми собаки, сильна бульдожина, при якій видно передні різці - ось дефекти, які повинні повністю викорінятися. Морда має бути з усіх боків теж квадратною, ніс широкий із широко розташованими ніздрями, що сприяють легкому доступу великої кількості повітря. Обсяг широкого черепа трохи більше за обсяг сильної і потужної шиї. Вуха - V-подібні, розташовані на одному рівні з верхівкою голови і темні, щоби їх, як і морду, було не просто помітити й поранити під час атаки. Шерсть коротка, щільна, злегка жорстка на спині та плечах. Шкіра - досить тверда й жорстка, але натягнута не більш, ніж потрібно для забезпечення вільних і легких рухів. Занадто велика кількість зморшок небажана, адже це не дає можливість морді міняти вираз. Важливою перевагою була і є непомітність. Рухи собаки мають бути дуже тихими, бульмастиф рухається майже безшумно через круглі товсті подушечки лап і коротку шерсть.

Бульмастиф - це сила, міць, м'язи та впевненість у собі, повага до інших собак (відчуває власну силу ніколи не образить слабкого); захист і охорона, «залізні нерви», здорові психіка й тіло, душа, що тонко відчуває, точна інтуїція іпогляд, «пронизливий» наскрізь.

Далі буде...

Під час написання цієї статті використана книга Л.Пратт "Бульмастиф", матеріали А.Іншакова та Є.Цигельницького, рекомендації ветеринарного лікаря В.Несіної, а також досвід і поради українських і російських заводчиків.

Серафін Наталія, власник розплідника «SUNNY LION», Україна, м. Київ, (044) 274-52-54, (067) 336-41-15