Діти і домашні тварини

У багатьох країнах різні тварини (дельфіни, коні, собаки) успішно залучаються для лікування дітей, які страждають від психічних чи фізичних захворювань, або ж тих, хто відстає у розвитку. Давно відомо, що спілкування з тваринами цілюще діє на психіку дитини й прискорює процес одужання, а також дає позитивні емоції. Діти і домашні тварини - тема непроста, адже існують як позитивні моменти такого "сусідства", так і негативні.

У нашій країні багато дорослих вважають, що в будинку, де є маленька дитина, не місце тваринам. Дійсно, таке сусідство створює певні проблеми в тому, що стосується гігієни та безпеки. Однак, якщо поставитися до ситуації з належною відповідальністю, то приводів для занепокоєння не виникне.

Вплив домашнього улюбленця на розвиток дитини

З погляду психічного здоров'я треба зазначити, що у дитини, яка зростає в будинку разом з домашніми тваринами, є певні переваги. Позитивною стороною подібного співіснування є те, що воно дає повагу до себе, впевненість у власних силах. Відносини з іншими людьми також стають набагато краще, адже піклуючись про тварину, дитина вчиться розуміти, що таке довіра, лояльність, прихильність. Малюк вчиться налагоджувати відносини з оточуючими.

Згодом дитина і домашній улюбленець утворюють певний дружній тандем. Кошеня або цуценя можуть бути не тільки партнерами по іграх, а й стати гарним товаришем, надійним другом, а у випадку з собакою - навіть захисником. Перебуваючи поруч з твариною, дитина отримує якісь уроки життя, в багатьох випадках просто необхідні в процесі дорослішання і становлення особистості. Це гарний метод для того, щоб дитина змогла зрозуміти, що означає розмноження, пологи, хвороба, смерть, дружба. І навіть коли дитина може спостерігати й робити висновки про те, як протікає існування у співтоваристві (акваріумні рибки, морські свинки). Іноді можна на основі цих спостережень робити виховні висновки. Наприклад, такі як - не можна битися, як це роблять зараз рибки, треба жити дружно і всім ділитися, як це роблять мишенята. Домашня тварина - це найчастіше єдине, що пов'язує дитину зі світом живої природи. Діти, що мають такого друга, вчаться поважати природу і все, що з нею пов'язане, вчаться відповідальності за все живе на землі.

Поява в будинку улюбленця навчить дитину відповідальності. Постарайтеся вибрати тварину, за якою ваша дитина, відповідно до свого віку, зможе доглядати самостійно. Навіть дуже маленька крихітка може годувати рибок, потім малюк вчиться піклуватися про хом'яків або папугу, а в 10-річному віці і за більш великими тваринами - за собакою чи кішкою. Але не можна в усьому покладатися на дитину, навіть якщо та присягаючись обіцяє все робити самостійно. Зрештою, за все, що може статися з домашнім улюбленцем, відповідаємо ми, дорослі, тобто батьки. Дитина тільки починає вчитися нести відповідальність і розуміти наслідки своїх вчинків щодо тварин, які живуть з нею поруч.

Присутність у будинку чотириногого друга сприятливо впливає і на фізичний розвиток дитини. Дослідження показують, що діти, які живуть поруч із домашніми улюбленцями, менше страждають на гострі респіраторні захворювання (алергію, астму, вірусні інфекції) і взагалі, мають міцніше здоров'я, адже їх імунітет набагато стійкіший. До того ж малюки, в будинку яких проживає чотириногий друг, рідше отримують побутові травми, тому що вважають за краще грати з твариною, а не з небезпечними предметами, які батьки часто залишають у доступних для дитини місцях.

Діти і домашні тварини - питання безпеки

Але, навіть враховуючи безліч переваг, треба пам'ятати, що не всім дітям корисна присутність у будинку домашнього улюбленця. Тим з них, хто має слабкий імунітет, не рекомендується знаходитися поруч з тваринами. Крім того, до 2-3-річного віку малюки часто виявляють невмотивовану агресію і можуть завдати шкоди тварині. Улюбленець і собі може відреагувати, вкусивши або подряпавши дитину. Крім того, якщо у вашому будинку є малюк молодше 3-х років, акваріум має зачинятися зверху щоб уникнути ризику, що ваша крихітка звалиться у воду.

Незалежно від віку дитини, тварина, будь то цуценя або кошеня, має бути здоровим, вчасно щепленим і з доглянутою шерстю. Батькам, бабусям і дідусям треба навчити малюка правильно поводитися зі своїм чотириногим другом і доглядати за ним. Передусім - не бити його, не цілувати, не засовувати йому в пащу руку, не їсти з його посуду. Не кажучи вже про те, що не варто дозволяти тварині спати поруч з малям в його ліжку. Щодо немовлят, то в період появи у вашій родині новонародженого краще почекати із заведенням чотириногого улюбленця.

Поставтеся серйозно до вибору породи тварини. Деякі види відомі своєю агресивністю, в той час, як інші відрізняються ласкавим характером і люблять дітей. Якщо ви вирішили взяти тварину, і у вашій родині є маленька дитина, то зупиніть свій вибір на дитинчаті, який з самого початку буде зростати разом з малюком і звикне до нього.