Доберман

Доберман - друг відданий і ласкавий

Доберман - собака елегантний, розмір більше середнього, м'язистий і міцний. Горда постава його заворожує погляд перехожих, а живий темперамент змушує жити активним життям навіть господаря. Природа нагородила добермана вродженою кмітливістю, невідомо, чого в його слухняній поведінці більше: вкладеної дресури або осмисленої поведінки. Будь-яка жива істота має потребу в турботі й любові, доберман - не виняток. Але скільки відповідної любові та відданості ви отримаєте від нього!

Кажуть, хто утримував добермана, іншою породою вже не зможе задовольнитися. У погляді добермана видна кмітливість навіть тоді, коли ви розмовляєте з ним не командним голосом. Він поважає всіх членів вашої родини, але найближчим є господар. З ним він нерозлучний, якщо може, завжди: будь це піші прогулянки або автомобільні. Але й самому господареві треба ставитися до нього без грубості, довірчі відносини домінують.

Звісно, щоб отримати такого відданого пса, у його виховання треба вкласти багато зусиль і тепла, але все це окупається з перших днів проживання цуценяти у вашому будинку. Він невідступно слідує за вами та хоче бути в курсі всіх подій. Суворим треба бути, так, але справедливим - обов'язково. Не можна карати за проступки, які спочатку вашого спільного перебування неминучі, і наслідки яких передбачувані. Не станете ж ви карати дитину, якщо вона розбила посуд або перекинула чашку. Так і тут, насамперед, потрібні терпіння й наполегливість.

Однією з основних рис, властивих доберманові, є його пильність. Він завжди намагається зайняти позицію, з якої йому видно всіх членів сім'ї та все, що відбувається в будинку. Здається, він міцно спить, красиво поклавши голову на лапи, але варто вам трохи поворухнутися, як його вуха насторожено скидаються вгору, і він - суцільна увага та готовність зробити необхідний рух. Усе спокійно? Голова знову на лапах і він, зітхнувши, знову ніби в дрімоті.

Якщо ви були відсутні деякий час, навіть просто вийшли по хліб у сусідній кіоск, то, з приходом, побачите стільки непідробної радості й захоплення, що наступного разу ви або візьмете добермана із собою на прогулянку, або постараєтеся не затримуватися надовго, пам'ятаючи, як за вами нудьгують. А спробуйте пограти з ним у хованки. Не знаю, кому з вас ця гра сподобається більше. І не вірте нікому, що собаки не вміють посміхатися: білозуба посмішка добермана викликає розчулення навіть у закоренілого скептика. Розумний погляд, щасливі очі від одної присутності поруч із вами, бажання не докучати, якщо ви сильно зайняті чимось. А прояв співчуття в разі вашої хвороби або втоми? Доберман покладе свою подовжену мордочку вам на груди й, співчутливо зітхне, косячи довгастими зволоженими очима вам в обличчя. І відразу вам стане легше, адже ви потрібні комусь, а це таке щастя.

На превеликий жаль, порода доберманів незаслужено славиться своєю злостивістю й жорстокістю. Але, на мою думку, багато що залежить від виховання. Скільки разів мої знайомі починали розповідати, що десь собака вкусив господаря, накинувся на перехожого, і підкреслювали, що поведінка будь-якого собаки непередбачувана. На що я завжди відповідав, що поведінка людини ще більш непередбачувана - скільки випадків жорстокого поводження батьків із дітьми, дітей із батьками, але це не означає, що треба всіх боятися й нікому не довіряти. Згодом, друзі, приходячи в гості, милувалися слухняності нашого добермана, лагідності, довірливості, дивувалися собачому інтелекту, звісно без іграшок і ласощів для собак не обходилося. Саме довірливість його і згубила: він довіряв усім людям, і наша вина в тому, що не привчили його не брати корм із чужих рук. Але це трагедія нашої сім'ї, а я хочу розповісти лише про те, як протягом майже 8 років із нами жив відданий пес, готовий віддати за кожного з нас своє життя. Траплялися такі серйозні випадки в житті, де він проявляв себе, як дійсно справжній захисник. Одного разу, я не сподобався величезному сторожовому собаці на автостоянці, і він ризикнув висловити своє невдоволення мені, загрозливо гарчав. Мій вірний друг, хоча й був у 1,5 рази меншим, обстояв своє право називатися захисником. Треба сказати, що доберман - не задирака, і без особливої ​​потреби він не буде висловлювати агресії, але він і не боязкий. І він довів це не один раз. Інстинкт самопожертви заради господаря притаманний йому, і проявляється в потрібний час, не треба спеціально провокувати його на бійку, доводячи оточуючим сміливість і силу добермана.

Доберман - це така віддана та лагідна істота, що всім можу порадити під час вибору собі друга в собачому обличчі, зупинитися тільки на цій породі. Турбота про нього й любов до нього окупляться сторицею, і ви ніколи не пошкодуєте, що обрали собі в друзі добермана.