Голодування як спосіб скорочення ваги

Голодування як спосіб втрати ваги

Досвід застосування голодування для втрати ваги з успіхом був застосований у собак і людей, але не у котів. Однак у людей дуже рідко пропонується голодування як терапевтичний метод навіть під час госпіталізації. При застосуванні голодування існує кілька «плюсів» і багато потенційних «мінусів», ризиків і проблем.

Під час голодування відбувається дві фази втрати ваги. Перша фаза - швидка втрата рідини, поки тіло пристосовується до використання жирових запасів. Відбувається це внаслідок натрійурез і зниження концентраційної здатності нирок, які зазвичай супроводжують ранні стадії голодування або напів голодування. Такі зміни у водному балансі не відбуваються при згодовуванні низькокалорійної дієти в рекомендованих кількостях. На додаток до втрат рідини, у людей при голодуванні зростає почуття неспокою, депресія, ускладнюються міжособистісні контакти, знижується самооцінка. Після перших двох трьох тижнів голодування втрата ваги відбувається взагалі шляхом утилізації жирів із жирової тканини, яка вже зневоднена. У результаті швидкість втрати ваги зменшується. Вона стає такою ж, як і при згодовуванні низькокалорійної дієти з високим вмістом волокон у кількості, що забезпечує 60% енергії, необхідної для підтримки оптимальної ваги.

Хоча швидкість втрати ваги при голодуванні як у тварин з ожирінням, так і у тварин без ожиріння відбувається на гіперболічний манер, сповільнюючись із часом, під час згодовування низькокалорійною дієтою такого не відбувається. При згодовуванні низькокалорійною дієтою втрата ваги відбувається на рівні 3% перші сім тижнів. Такий же рівень втрати ваги відбувається під час голодування після перших одного-трьох тижнів. Після перших семи тижнів вага голодуючих собак була на 8% менше, ніж у собак, які отримували низькокалорійну дієту. Однак, коли голодуючі собаки знову починають їсти, втрата рідини моментально заповнюється, тим самим збільшуючи вагу тіла на 4%. Тобто різниця у вазі в голодуючих собак і собак, які отримують низькокалорійну дієту, реально становить лише 4% (8% -4% рідини).

Режим годування % зниження ваги щодо початкового наприкінці кожного тижня % перевищення оптимальної ваги Період обмеження калорій Без обмежень 1 2 3 4 5 6 7 60% від потреб для підтримки оптим. ваги 28.3 (16-43) 2.7 (0.4-4.3) 5.5 (3.2-8) 9.5 (7.4-12) 11.9 (10-13) 14.5 (12-20) 17 (14-22) 21 (18-25) 22 голодування> 30 7 (4-9) 12 (9-15) 17 (15-22) 20 (17-24) 23 (22-24) 27 29 25

Голодування не тільки виробляє приблизно той же рівень втрати ваги, як і при згодовуванні низькокалорійною дієтою, але і сприяє великим втратам білків тіла. Під час голодування людей з ожирінням у перший місяць втрата ваги відбувається наполовину, а далі на одну чверть через білковий катаболізм. В одному дослідженні у людей з ожирінням, що проходять курс голодування, хоч втрати жиру й були на 47% більше, ніж у пацієнтів, які отримують низько- або високовуглеводну дієту, проте втрати білка у голодуючих були на 200% і 500% більше. Ці втрати білка можуть бути заповнені за рахунок високобілкової дієти, але така дієта значно збільшує ризик розвитку певних проблем.

Голодування також виснажує запаси магнію, збільшуючи ризик розвитку гіпотензії, і будучи причиною пошкодження кишкових крипт, тим самим знижуючи кишкову абсорбцію. У людей голодування також знижує функцію нирок і є причиною гепатоцелюлярної дегенерації і фокальних гепатонекрозів, хоча ці патологічні зміни оборотні при відновленні рівня харчування.

У голодуючих собак з ожирінням, хоч і збільшується рівень активності Алт плазми, результати функціонального тесту залишаються нормальними, а біопсія печінки не показує жодних гістологічних відхилень. Як показано в таблиці, багато пошкоджень, які відбуваються у голодуючих людей і щурів з ожирінням не відбуваються у собак з ожирінням. Концентрація кетонових тіл у плазмі при голодуванні залишається на тому ж рівні в собак з ожирінням (0.23 - 0.26 мМ/л), вона збільшується від 0.06 до 2.28 мМ/л у голодуючих собак без ожиріння і збільшується до 6-8 мМ/л у голодуючих людей і щурів з ожирінням. Низька кетонемія у собак є наслідком ефективного періферального використання кетонових тіл, а не наслідком їх скороченого провадження печінкою. Використання глюкози собаками в період голодування скорочується на одну третину, і воно менше ніж у голодуючих людей або щурів. Голодуючі собаки з ожирінням втрачають приблизно 1 г білків тіла/кг ваги/день. У результаті, концентрація білків плазми та альбуміну знижується, в одному дослідженні були отримані результати зниження із 7.3 до 6.0 г /дл і з 3.8 до 3.0 г/дл відповідно після п'яти тижнів голодування. Ніяких інших клінічних або біохімічних порушень зазначено не було. Знижується виділення із сечею переважно екстрацелюлярних іонів, натрію й кальцію. І навпаки, виділення інтрацелюлярних іонів, калію й магнію, збільшується й залишається високим протягом усього голодування. Поліурія і полідипсія можуть бути, а можуть і не бути.

Залежно від рівня дефіциту калорій тварини з ожирінням втрачають вагу набагато повільніше, ніж тварини з нормальною вагою. Тварини з ожирінням втрачають вагу повільніше тому, що жирова тканина, яка має бути утилізована, містить 10-15% води та має калорійну цінність 8 ккал/г, а у тварин без ожиріння м'язова маса, яка взагалі утилізується, містить 75% води та має калорійну цінність 1 ккал/г.

Загальне голодування не має смертельного ефекту для собак, але має як кілька позитивних, так багато негативних моментів

1. Втрата жирової тканини всього лише на 3-5% більше після семи тижнів голодування, ніж після семи тижнів згодовування низькокалорійною дієтою.
2. Багато людей вважають голодування негуманним, і не будуть застосовувати цей метод.
3. Необхідна госпіталізація, що набагато дорожче, ніж домашнє годування низькокалорійною дієтою.
4. Через те, що клієнт під час госпіталізації тварини не залучений до програми зі зниження ваги, збільшується ризик розвитку рецидиву ожиріння після закінчення голодування.

Для котів загальне голодування протипоказане. Тому що це може призвести до важкого ліпідозу печінки та смерті. Як ожиріння, так і голодування особливо в ожирілих котів збільшують відкладення жиру в печінці, таким чином, кішки з ожирінням не повинні голодувати понад 3 дні. Це дуже важливий момент. Чим більше ступінь ожиріння, тим більше ризик.