Хірургічне втручання для зниження ваги

Хірургічне втручання для зниження ваги

Операції, як метод лікування ожиріння, рідко використовуються в людській і ветеринарній медицині, адже існує низка ускладнень і ризиків, як при будь-якому хірургічному втручанні.

Хірургічні операції, що застосовуються в людській медицині для лікування ожиріння, включають:

1. клубово-тощекішечний анастомоз
2. безліч операцій для зменшення розмірів шлунка

Смертність від цих операцій становить 2.8%, і вони вважаються прийнятними, якщо виконуються наступні вимоги:

1. всі інші методи повторно призводять до безуспішного результату
2. ризик від ожиріння більше ніж ризик від операції і можливих ускладнень після
3. операція проводиться і контролюється дослідною групою хірургів, терапевтів і психіатрів, що спостерігають пацієнта

Хоча обидві ці операції мають багато операційних і післяопераційних ускладнень, більше ускладнень і більш швидкий набір ваги відбувається після проведення клубово-тощекішечного анастомозу. Знаючи це, багато хірургів не вважають проведення цієї операції виправданим.

Видалення 50-70% дистальної ділянки тонкого кишечника у собак призводить до того, що 80-90% поглиненого жиру виділяється з калом, а також знижується рівень абсорбції протеїну, що призводить до втрати 20% ваги. Видалення більшої ділянки шлунково-кишкового тракту або проведення клубово-тощекішечного анастомозу призводить до серйозних порушень травлення, поразок печінки, електролітного дисбалансу та прогресуючої втрати ваги, що призводить до смерті. Видалення 50-70% проксимальної ділянки тонкого кишечника призводить до невеликого зниження ваги й зниження абсорбції жиру на 10%.

Вплив операції зі зменшення розмірів шлунка у котів і собак не відомо, але ця операція добре вивчена серед людей. Скорочення обсягу призводить до того, що розтягнення шлунка досягається при меншому обсязі їжі. Розтягування у свою чергу стимулює насичення. До нового методу зменшення об'єму шлунку належить метод, коли пацієнт ковтає капсулу, а вона, опинившись у шлунку, надувається. Згодом вона здувається, однак 3-4 рази на рік капсула замінюється. При хірургічному зменшенні шлунка ускладнень трапляється менше, ніж після проведення клубово-тощекішечного анастомозу. Однак у 62.5% випадків ускладнення все ж таки трапляються. В добавок, у 87% випадків розвивається залізодефіцитна або В-12 дефіцитна анемія, в 50% випадків виявляються м'язово-скелетні симптоми, такі як остеопороз через знижену абсорбцію кальцію. Також спостерігається важка персистентна блювота, здуття, втрата волосся, камені в нирках, незрозумілі нервові розлади. Після проведення операції зі зменшення об'єму шлунку необхідні поведінкові зміни для досягнення втрати ваги. Частина шлунка, що залишилася, з часом може збільшуватися і навіть при споживанні маленьких порцій не відбувається зниження в споживанні їжі і, отже, у вазі тіла.