Іксодові кліщі

Іксодові різновиди кліщів

Комахи, які мають назву іксодові кліщі належать до членистоногих сімейства Ixodidae. Будова їх органів та систем, відрізняється комплексом простих характеристик і найбільш високим рівнем паразитизму, умінням пристосуватися де завгодно.

Довжина кліщів становить 1-10 мм. Тіло ділиться на тулуб, який називається ідіосомой, хоботок (гнатосома), ротову частину й чотири пари лап. Іксодовий кліщ має досить розвинену систему травного тракту і статевих органів. Під час кровосмоктання схильний значно збільшуватися в розмірах. На сьогодні відомо приблизно 1 тисяча різновидів цього кліща.

Іксодові кліщі є мешканцями всіх материків нашої планети, Антарктида не виняток (на шкірних покривах пінгвінів). Найбільша їх чисельність і різноманітність спостерігається в тропіках і субтропіках. На території країн колишнього СРСР відомо приблизно 100 різновидів іксодових кліщів. Зазвичай, вони живуть на хребетних особинах (тваринах), як дикої природи, так і домашніх улюбленцях. Нерідке явище - іксодові кліщі у котів і собак. Основою їх харчування є кров, яку вони отримують завдяки паразитуючому способу життя. Деякі різновиди небезпечні для людей.

Розвиток іксодових кліщів за циклами

Життєвий цикл розвитку іксодових кліщів включає такі стадії:

1. яйце
2. личинка
3. німфа
4. імаго - зрілий кліщ, готовий до розмноження

Після відкладання яєць самка гине (один цикл). Приблизно через 1-2 тижні з яєць вилуплюються личинки з шістьма ногами, розміром 1 на 0,5 мм. Через деякий час вони готові до нападу на господаря і паразитування з метою насититися. Наситившись, личинка збільшується, і через 7-10 днів у процесі линьки переходить у стадію німфи (2-3 мм у голодному вигляді). Щоб перейти до наступної стадії, німфа повинна знову сповна насититись. Іксодові кліщі насичуються кров'ю господаря паразитуючим способом на кожній стадії свого розвитку.

Цикл розвитку іксодових кліщів і тривалість його життя взагалі залежить від адаптації до умов зовнішнього середовища, сезонності, способу розмноження, затримки відкладання самкою яєць і процесу линьки.

На стадії личинки, німфи та зрілої особини, іксодовий кліщ харчується не більше одного разу в 3-10 днів. Через певний період часу після того, як самка добре насититься, вона відкладає яйця. Існують деякі види, здатні відкладати декілька десятків тисяч яєць за раз.

Іксодові кліщі є збудниками страшних захворювань у людини й тварин. Зокрема, для людей найбільш небезпечними паразитами є: енцефалітний кліщ (Ixodes persulcatus), переносник хвороби Лайма (кліщовий бореліоз), висипного або поворотного тифу, лихоманки, до того ж вони залишаються головними переносниками збудників піроплазмозу тощо.

Особливості будови тіла іксодових кліщів

Голодна особина має довгасту овальну форму, яка звужується по краю спереду. Ситий кліщ має сферичну або овальну (яйцеподібну) форму, в кілька разів більше за голодного.

Іксодовий кліщ має тонку кутикулу (покрив), яка легко розтягується, коли кліщ харчується. Деякі частини покриву мають ущільнену щитовидну структуру. У самців вони розташовуються на вентральній поверхні тіла. Головною зовнішньою відмінністю самки від самця є те, що у неї дорсальний щиток покриває третину тіла (спереду), а у самця - повністю все тіло.

Деякі різновиди іксодових кліщів мають насічки на задньому краю тіла, їх може бути до 11 штук. Голодний представник має світлий колір - жовтого, коричневого, бурого відтінків, може бути й чорного. Якщо він ситий - то сірого рожевого тонів.

Кліщ іксодовий має добре розвинені кінцівки, які складаються з рухомих частин: кокс, вертлуга, гомілка, стегно, лапка. Кожна нога має два кігті і присоску. Хоботок розташовується в розрізі переднього краю на тілі, з яким з'єднується і залишається рухомим. Існують довгохоботкові і короткохоботкові кліщі. Якщо його довжина перевищує ширину, значить він довгий, якщо не перевищує - короткий.

Дихальні органи (отвори) розташовуються по обидва боки в області за четвертою ногою на спеціальних пластинках. Вони мають назву стигма. Деякі різновиди кліщів мають в області розташування других лапок - по парі очей.

Травна система іксодових кліщів складається з ротового отвору на хоботі, залози, що виділяє слину, глотки, органу травлення, кишкового тракту та анального отвору. Система виділення являє собою дві тонкі трубки, які відкривають ректальний міхур.

Сукупність нервових закінчень (мозок) являє собою нервову систему кліща іксодового. Парні нервові закінчення доходять до кожного органу й тканини особини.

Під статевими органами самця іксодового кліща мається на увазі: два насінники, два насіннєпроводи, статевий розріз і залоза придатків. У самки статеву систему представляють: яєчник, яйцепроводи, матка, залози, піхва, статеве поглиблення, орган Жене.

Різновиди кліщів залежно від місця проживання

Залежно від способу розташування та пристосованості кліща іксодового, деякі різновиди адаптувалися в лісах і чагарниках, деякі - в степу, інші - в пустелях і напівпустелях, ще інші - в горах, у житлових приміщеннях тощо.

Кожна зона розташування кліщів носить осередкований характер. Наприклад, на пасовищах кліщ іксодовий мешкає в обмеженій частині, яка має всі необхідні умови (біотичні й абіотичні) для його повноцінного життя.

За характером паразитизму вони діляться на нірні та пасовищні.

Іксодові кліщі пасовищні відкладають свої яйця на поверхні - зверху ґрунту, на лісовій підстилці, на верхній частині розташування коренів, у тріщині стіни будівлі тощо. Що стосується нірного кліща, то він залазить в нори тварин і гнізда птахів, відкладаючи в них свої яйця.

Пасовищний кліщ залежно від характеру прихильності до господаря, може бути:

• Одногосподарний - той який залишається на тілі свого господаря від стадії личинки до самки, що наситилася кров'ю, яка відпадає для відкладання яєць. Зазвичай, іксодові кліщі фото паразитують на великій рогатій худобі та конях.
• Двохгосподарний - прикріплюються до годувальника для паразитування на стадії личинки, потім залишаються на ньому навіть наситившись до стадії німфи. Коли ж вона насититься кров'ю, то відпадає для перетворення в імаго (тільки в зовнішньому середовищі). Потім імаго знаходить нового господаря і знаходиться на ньому до повного насичення. Годувальниками даного виду кліща може бути обмежене число копитних різновидів тварин і птахів.
• Трьохгосподарний іксодовий кліщ - який знаходиться на господарі тільки під час харчування, перебуваючи на одній стадії - личинки, німфи або імаго. Через подібний спосіб життя іксодові кліщі за весь період свого розвитку змінюють три господарі. Процес линьки з однієї стадії до іншої відбувається у зовнішньому середовищі. Личинка та німфа, зазвичай, паразитує на птаху чи рептилії, імаго - на великих тваринах, включаючи великих птахів.

Іксодові кліщі, що живуть на собаках і котах

Іксодові кліщі у собак мають розмір у голодному вигляді приблизно 3 мм. Вони темного кольору – коричневого або чорного. Мають плоске тіло овальної форми, зверху покриті панциром частково або повністю. Коли кліщ напивається, він світлішає, збільшується в розмірі, стає пружним, немов горошина.

Навколишнє середовище кліща, що мешкає на собаках і котах - трава, рослинність на клумбі, лісова галявина. Він відчуває теплокровну істоту за кілька метрів, чекає піднявшись і виставивши передні лапи, підбирається до тіла, шукає затишне місце під шерстю, впивається і насичується кров'ю.

Укус кліща небезпечний тим, що сам паразит схильний переносити небезпечні захворювання - бактеріального роду інфекцію, яйця гельмінтів, піроплазмоз тощо. Симптомів укусу практично немає, оскільки собака його не відчуває. Але, іксодові кліщі у собак можуть дати алергічну реакцію, якщо вони до цього схильні. Чим більше проникає паразит у шкіру собаки та чим більше його розміри, тим вище ступінь небезпеки зараження. Не страшний собакам енцефалітний кліщ, оскільки представники цього виду тварин на цю хворобу не хворіють. Однак він несе велику небезпеку для людини, оскільки може переповзати з тварини на людей.

Іксодові кліщі у котів, на жаль, явище не рідкісне. Навіть в тому випадку, якщо кліщ не є переносником різних збудників, то якусь шкоду для тварини він все ж принесе. Так, іксодові кліщі під час укусу виділяють особливий секрет, що викликає свербіж у тварини. Бувають випадки, коли під час чесання, тварина може лапою зірвати тіло кліща, а голова при цьому залишиться під його шкірою. Це може викликати нагноєння і навіть сепсис.

Для того, щоб уникнути негативних наслідків, необхідно періодично ретельно оглядати шкіру домашнього улюбленця і при виявленні кліща, зробити все для його акуратного видалення, спостерігаючи за станом здоров'я тварини. Тільки-но виникають щонайменші підозри на його погіршення, варто негайно звернутися до ветеринарної клініки за медичною допомогою.