Його величність - доберман!

Його величність — доберман!

Одна лише назва породи викликає почуття трепету, поваги та захоплення. Краса, грація, безстрашність, пильність, сміливість — цими словами напевно характеризує свого улюбленця кожний власник чудової породи доберман. Характер добермана своєрідний. Усе про породу доберман можна прочитати нижче.

Міцний, потужний, елегантний собака з глянсовою, короткою, щільно прилеглою шерстю, рівною, немов натягнутою спиною, м'язистими лапами, витонченою головою, стрункою шиєю і виразними темними очима, ось як можна коротко описати цю чудову породу. У собаки добермана дуже енергійний живий характер, він моментально реагує на заклик господаря, неважливо який — радісний або тривожний, любить перебувати в курсі всіх подій. Люди, які погано знають цю породу, можуть сказати, що доберман — це нервовий собака.

Опис породи

Великий і на перший погляд суворий доберман насправді дуже відданий і люблячий друг, який сильно радіє приходу господаря додому, коли ж справа доходить до небезпечних ситуацій, то він без роздумів кидається на порятунок своєму господареві.

Далеко не кожен може собі дозволити завести таку складну породу. І справа тут зовсім не в грошовому питанні, хоча він теж не мало вагомий, адже гідне утримання собаки вимагає чималих коштів. Якщо людина слабка духом, дратівлива і флегматична, або просто дуже зайнята, їй краще звернути увагу на інші породи. Доберман вимагає хорошого виховання і дресирування, а також довгих і досить виснажливих прогулянок, де б він міг виплеснути свою невгамовну енергію. Якщо собаку добре не поганяти на вулиці, то вдома він перетворюється в «настирливу муху» й навіть почне потихеньку бешкетувати. Вважається, що собака доберман цілком придатний для утримання у квартирі завдяки відсутності запаху й рясного слиновиділення, а також мінімальному догляду за шерстю. Добермани-дівчинки дуже доброзичливі та ніжні щодо дітей, стаючи їм практично турботливими няньками.

Батьківщина собаки доберман — Німеччина. Свою назву порода отримала не відразу, спочатку це був добермановий собака, потім тюрінгський пінчер, доберман-пінчер, після чого приставку пінчер було відкинуто, і залишилася назва, яка нині добре відома — доберман. Завдяки відмінному чуттю, азарту і здатності легко брати слід, поліцією деяких європейських країн було прийнято рішення використовувати доберманів як собак-шукачів. Однак із часом переважати стали німецькі вівчарки. Річ не в тому, що вівчарки мають кращі здібності. По-перше, добермани дуже важко переживають втрату свого господаря й дуже довго не здатні звикнути до нового власника. По-друге, проходить досить багато часу, перш ніж доберман зі своєю короткою шерстю звикне до клімату й буде легко переносити холод.

Під час війни в США добермани були задіяні на службі в розвідці морської піхоти. Відмінно видресируваний собака, навчений безшумним рухам і що дуже важливо, мовчанню, вів свого господаря крізь самі густі зарості джунглів, якщо ж попереду доберман виявляв ворожу засідку, то видавав гортанний злегка чутний звук, який господар фактично відчував, а не чув. Завдяки цьому багато місць ворожої засідки були розкриті, а противники схоплені.

Сьогодні добермани використовуються для служби в поліції, працюють шукачами, виявляючи витік газу, і навіть як собаки-поводирі для сліпих.

За стандартом добермани мають бути середнього зросту, міцними і м’язисте складеними, з гордою поставою, а весь вигляд собаки повинен виражати рішучість. Хлопчики в середньому важать 40-45 кг, а дівчатка 32-35 кг. Морда доберманів масивна, вуха високо поставлені, купіруються пропорційно довжині й ширині голови, очі овальні, середньої величини, темного кольору. Спина пряма й міцна, круп широкий, довгий, м'язистий. Хвіст коротко купіруваний. Шерсть жорстка, густа, коротка, підшерстя немає. Більше інформації про породу можна дізнатися нижче.

Особливості породи

Добермани відрізняються гарним здоров'ям і досить життєздатні. Це досягається, насамперед, правильним утриманням і вирощуванням. У віці 4-5 днів у малюків купірують хвости. Потім у віці від 6-ти до 8-ми тижнів робиться перше щеплення, наступна проводиться в 6 місяців. У віці 2-4 місяці рекомендується купірування вух. Процедура ця проводиться в гігієнічних і естетичних цілях. Некупіровані вуха за стандартом мають займати спеціальну позицію, що досягається певними маніпуляціями.

Дуже важливо дотримуватися режиму харчування і правильно підібрати раціон, що найпростіше зробити за допомогою готових якісних сухих кормів або консервованих. Спочатку прогулянки повинні бути нетривалими, з подальшим збільшенням кількості часу прогулянок.

По досягненню 15 місяців добермани, як і представники інших великих порід повинні пройти тест на дисплазію кульшових суглобів. Що важливо не тільки для здоров'я самого собаки, але також впливає на його подальшу участь у процесі розведення. Доберманам не властиві будь-які певні хвороби, як спадкові, так і ті, що найчастіше трапляються у цієї породи. Однак не вдасться уникнути розтягнень, ударів, порізів або укусів родичами. Якщо дотримуватися всіх прищепних норм, правильно годувати свого собаку, доглядати за ним, то доберман буде радувати своїх господарів, проживаючи поруч здорове й активне життя.

Доберман визнаний службовим собакою, який може впоратися з безліччю поставлених завдань. Навчати цуценя слід із раннього віку. Добермани за натурою своєю дуже працьовиті, у принципі легко навчаються й роблять це із задоволенням. Дуже важливо почати процес виховання з елементарного спілкування із собакою, а також не забувати про заохочення в процесі дресирування. Якщо знайти цю незриму ниточку порозуміння та поваги, то навчання і дресирування будуть проходити значно легше і швидше. Для розвитку службових, охоронних або пошукових якостей, потрібна спеціальна підготовка професійних кінологів.

Благородні лінії, аристократичні манери, жвавий розум, щирість, відданість, вірність і любов, усе це гармонійно поєднується в царственій породі під назвою доберман. Характер у добермана складний, але водночас цікавий.