Керн тер'єр

Керн-тер’єр

• Загальний опис породи, характер
• Види, стандарти та різновиди
• Вибір цуценяти
• Особливості утримання, догляд, здоров'я
• Виховання та дресирування

Загальний опис породи, характер

Керн-тер’єр вважається найдавнішим представником тер'єрів. Низькорослі собачки використовувалися в Шотландії для полювання на борсуків, кроликів, видр і лисиць з XVI століття. Сильні та витривалі тварини ідеально пристосовані для пошуку та переслідування здобичі серед кам'янистих ущелин Британських островів. Завдяки керн-тер’єрам шотландці оберігали зібраний урожай зернових та домашніх птахів. Собаки вдало боролися з навалами щурів і мишей. Вони атакували хижаків, які зазіхали на хазяйське майно, та хоробро билися з ними.

Породу було офіційно визнано в 1912 році завдяки зусиллям великої шанувальниці тварин Іди Аластер Кемпбелл. Собаки були зареєстровані як керн-тер’єри. Мовою жителів Шотландії «керн» означає «купа каміння».

Маленький собака вражає своєю невгамовною енергією. Він здатен бавитися на прогулянці або безперервно грати з дітьми. Улюбленець дуже прив'язаний до родини й важко переносить самотність. Якщо господарів довго немає вдома, собака може гавкати, скиглити, псувати взуття та меблі, робити «підкопи».

Керн-тер’єр чудовий сторож. Він запобігатиме загрозі, що тільки-но насувається та сміливо захищатиме господаря. Мужній собака не боїться великих тварин і сміливо нападає на них, попри свій невеликий розмір.

Улюбленець ладнає з усіма членами родини. Однак своїм господарем він вважає одну людину. Він його слухається беззаперечно, хоча й може періодично оскаржувати лідерство. Собака ініціативний і незалежний. Він любить самостійно приймати рішення.

Керн-тер’єр справжній власник. Він ревно оберігає свої іграшки, їжу та територію. Тварина може приревнувати хазяїна до інших членів сім'ї та навіть до дітей. Собака може стати дратівливим і непокірним, якщо вважатиме, що його ігнорують. Керн-тер’єр не завжди мирно уживається з іншими тваринами. Якщо діти звертаються із собакою обережно, він їх не ображає.

Види, стандарти та різновиди

Зріст кернів у холці варіюється від 28 до 31 см, вага становить 6-7,5 кг. Міцне тіло має прямокутну форму. Довжина тулуба досягає 37-39 см. Довга та рівна спина допомагає собаці протискуватися вузькими норами та поміж каменів. Невеликий хвіст тварина тримає практично вертикально.

Керн-тер’єр має невелику голову з загостреною «лисячою» мордою. Перехід від носа до чола плавний, але добре помітний. Невеликі очі розставлені широко, їхня райдужка забарвлена ​​темно-коричневим кольором. Над очима нависають кошлаті брови, що надає погляду деяку суворість. У тварини трикутні вушка. Вони спрямовані тільки вгору і трохи нагадують ріжки. У пса чорний ніс і великі міцні зуби.

Керн-тер’єр має сильні лапи, що допомагають йому пробиратися важкодоступними місцями. М'язистий поперек і гарні важелі зчленувань задніх кінцівок дозволяють собаці стрибати подібно до гумового м'ячика. Тварини здатні розвивати велику швидкість, переслідуючи здобич. Передні лапи трохи більші за задні. Вони можуть бути злегка розгорнуті назовні.

Керн-тер’єр вкритий жорсткою шерстю середньої довжини, що надає йому кошлатий вигляд. Скуйовдженість виникає через підпирання остьового волоса густим підшерстям. Груба шерсть чудово захищає тварину від травм під час подолання вузьких щілин між камінням і заростей рослин. Стандарт породи допускає палеве, сіре, руде та майже чорне забарвлення. Поширеним є тигрове забарвлення.

Вибір цуценяти

Напередодні вибору цуценя потрібно ознайомитися з документами батьків. Якщо тварини отримували високі оцінки на виставках, їхні діти найімовірніше матиме відмінний екстер'єр. Треба також звернути увагу на матір щеняти. Вона повинна бути доглянутою та здоровою. У хворої тварини цуценята будуть слабкими.

Щоби вибрати гарного цуценя, треба поспостерігати за грою молодняку. Варто зупинити свій вибір на допитливому, активному і сміливому малюку. Знайти найдопитливішого допоможе яскравий клаптик. Потрібно показати його малюкам і подивитися, хто підійде до нового предмету першим. Якщо всі песики боягузливо розбігаються, побачивши незнайому людину або поводяться агресивно, краще відмовитися від купівлі.

Юний керн-тер’єр повинен впевнено стояти на ногах і тримати спинку прямою. На його шкірі не має бути лисин, висипу, лупи або інших хворобливих ознак. На вушках, очках і в області статевих органів не має бути виділень. Оскільки забарвлення шерсті в кернів із віком змінюється, підібрати собаку потрібного забарвлення важко. Малюки з палевим і рудим забарвленням виглядають однаково.

Особливості утримання, догляд, здоров'я

Керн-тер’єр - невибаглива тварина. Його шерсть потрібно розчісувати 1-2 рази на тиждень. Спочатку собаку вичісують жорсткою щіткою з натуральною або нейлоновою щетиною, а потім металевим гребінцем. 2 рази на рік роблять тримінг (видалення старої шерсті шляхом вищипування). Кернів не стрижуть. Якщо підстригти шерсть тварини, вона зваляється та стане схожою на вату. Такий волосяний покрив втрачає здатність відштовхувати воду та бруд.

Керн-тер’єр може обходитися без купання. Купати улюбленця потрібно тільки якщо він забрудниться. Шерсть має речовини, що захищають собаку від холоду та вологи. Підрізати кігті необхідно кожні 3-4 тижні когтерізкою. Щоб уникнути появи зубного каменю, потрібно 2 рази на тиждень чистити собаці зуби спеціальною пастою.

Керн-тер’єр із задоволенням їсть готові корми. Якщо господар вважає за краще годувати улюбленця самостійно, він повинен стежити, щоби білкова їжа складала не менше 80% раціону. У м'ясо додають каші, сезонні овочі та фрукти. Корисно давати улюбленцеві морську рибу та кисломолочні продукти.

Керни відрізняються міцним здоров'ям. Якщо в цуценяти немає спадкових недуг (хвороба фон Віллебранда, Легга-Кальве-Пертеса), він рідко хворіє. Тварини страждають від укусів бліх, ожиріння й алергії. Згодом у них може розвинутися катаракта. З правильним доглядом улюбленець проживе 15-18 років.

Виховання та дресирування

Керн-тер’єр навчається дуже швидко. За відсутністю виховання він набуває погані звички, позбутися яких згодом дуже складно. Тому займатися з улюбленцем потрібно з перших днів його появи в оселі. Потрібно проявити наполегливість і терпіння. Господар має бути послідовним. Заборони мають виконуватися неухильно. У кернів впертий характер. Якщо вони відчують слабкість господаря, вони стануть некерованими.

Насамперед щеня має засвоїти команди: «до мене» та «фу». Це дозволить зробити прогулянки більш безпечними. Потім собаку навчають командам «гуляй», «стояти», «лежати», «сидіти» та «поруч».

Насильство, крики або агресія неприйнятні в стосунках із керн-тер’єром. Заняття повинні викликати в нього позитивні емоції. Рухомим собакам добре підходять активні види дресирування - аджиліті, флайбол, фристайл і обідієнс. Потрібно спонукати його виконувати команди та хвалити за кожен вдалий вчинок. Собаки не розрізняють низькі звуки. Тому спілкуватися з ними потрібно високим голосом.