Київське міське товариство захисту тварин

Київське міське товариство захисту тварин

Київське міське товариство захисту тварин (КМТЗТ) – громадська організація, що займається захистом тварин у м. Києві. У її заснуванні у 1960 році брав участь видатний поет М.Т. Рильський. Діяльність Товариства регулюється статутом і керується президентом. Товариство пропагує гуманізм до всього живого та займає рішучу, безкомпромісну позицію щодо проблеми бездомних тварин. Ми не сприймаємо напівзаходи з боку уповноважених державних установ і їх окремих чиновників, і наполягаємо на вичерпному й остаточному розв'язанні питання безпритульних тварин сучасними гуманними методами. Товариство не підтримується державою, джерело його фінансування - членські внески та добровільні пожертвування громадян.

Президент КМТЗТ Ася Вільгельмівна Серпінська в 1999 році на власні гроші купила будинок покинутого корівника в смт. Гостомель під Києвом і переобладнала його в притулок для бездомних тварин. Тепер колишній корівник не впізнати: він дає притулок семи сотням (!) собак і котів.

Що таке притулок для бездомних тварин у Гостомелі? Місце, де сотні кинутих людиною собак і котів знайшли свою миску та будку. Місце, де люди працюють не на страх, а на совість, і водночас безкоштовно. Де відвідувачі відчувають душевний підйом і світлу радість, попри сумні історії життя багатьох вихованців. Де ніколи нікого не вбивають, прикриваючись розумним словом "евтаназія".

Це місце, де тварини живуть щасливо.

Яких зусиль це коштує людям, які доглядають за ними, знають тільки вони. Ася Вільгельмівна Серпінська, засновниця і директор притулку, як і 8 років тому, не може пройти на вулиці повз кинутого цуценяти. Її постійний біль - збиті машинами собаки та кішки, яких уся її родина збирає на київських дорогах, везе до притулку та виходжує. Про гроші при цьому якось не думають, хоча крім власної кишені взяти їх ніде: скромна допомога соратників покриває тільки малу частину витрат на корм, обігрів, лікування та догляд за тваринами.

КМТЗТ під керівництвом Асі Вільгельмівни не йде на компроміси із совістю і угоди з владою. З чого випливає, що ніяких дотацій від держави Гостомельський притулок не отримує. Втім, від міжнародних організацій теж. Над притулком постійно витає загроза голоду. Але за весь час його існування тварини не залишилися без їжі жодного разу.

Якщо ви хочете допомогти ентузіастам у їх нелегкій справі, будь ласка, не відкладайте на безвік! Коли натхненник усієї справи, Ася Вільгельмівна, одного разу розтратить усі сили до останньої на подолання нескінченних буденних труднощів, сім сотень живих душ загинуть. Давайте будемо добрішими до людей і тварин, поки вони живі.

Притулку потрібно абсолютно все, починаючи від грошей і закінчуючи старими ганчірками на підстилки. Якщо у вас є кошти і немає часу – допоможіть матеріально; якщо багато часу і мало грошей - приїжджайте до притулку, допоможіть фізично, відповідна робота знайдеться завжди. Згадайте те, про що зараз усі частіше забувають: допомагаючи слабшому, сам стаєш сильнішим. Яким буде світ, у якому ви живете, залежить і від вас також.

Ну а кішки та собаки... вони вірять. До останнього подиху вони вірять у нас, людей. Незважаючи на переламані лапи і покалічені долі. Цій вірі нам слід було б у них повчитися. Вона зовсім не залежить від чистопородності, імовірніше навіть навпаки: немає відданішого собаки, ніж той, хто пізнав людську зраду. Так вже вони влаштовані, наші менші брати.

А як влаштовані ВИ?

(Контакти)