Лемур

Лемури: види й особливості

• Особливості лемурів
• Лемур лорі
• Руконіжкові лемури
• Сімейство лемурових

Лемурами в міфах Стародавньої Греції називали привидів, а населення Мадагаскару по-справжньому лякалося зустрічей із цими представниками групи приматів. Сьогодні лемури розчулюють відвідувачів зоопарків, деякі любителі тварин навіть наважуються на те, щоби завести їх у своєму будинку. Які вони, милі великоокі мавпочки, як може здатися на фото, шкідливі чи ні, що їдять лемури, і що ще слід знати про них?

Особливості лемурів

Лемурами називають 101 вид тварин, яким притаманні загальні ознаки. Найменший лемур - карликовий мишачий. Мишачий лемур важить не більш як 50 грамів і вміщується в долоні. Зі свого боку на Мадагаскарі траплялися лемури, що перевершують розмірами горил - їхня вага сягала 200 кілограмів, тому зовсім не дивно, що місцеві мешканці їх так боялися. Вага найбільшої сучасної породи лемурів не перевищує 7,5 кг.

Усі лемури мають подовжене тіло з круглою, злегка плоскою головою. У багатьох із них витягнута або загострена мордочка. Головна їхня відмінна риса, завдяки якій лемурів знають у всьому світі, звичайно ж, їхні величезні та близько посаджені очі, що нагадують блюдця. Дивлячись на лемура, створюється враження, що тварина постійно чимось здивована або зовсім налякана. Незвичайний у них і колір очей - червоний, помаранчевий, жовтий. Хоча, є породи і з блакитними очима.

У лемурів незвичайна будова зубів - верхні різці розташовані досить широко, а нижні навпаки, помітно зближені та нахилені.

Як і всі примати, лемури мають хапальні кінцівки з п'ятьма пальцями, один із яких протиставлений усім іншим - долоньки нагадують людські. На кожному пальці цієї тварини - нігті, але на другому пальці ступні - довгий кіготь, який лемур використовує для гігієнічних цілей.

Також лемури відомі своїм чудовим пишним хвостом, у деяких порід хвости навіть довші за тіло. Функція хвоста абсолютно не декоративна - з його допомогою лемури не тільки зберігають рівновагу на деревах, а і спілкуються. Колір шерсті відрізняється в кожної породи, для кожного підвиду характерна низка інших особливостей.

Лемур лорі

Лемур лорі є однією з найпопулярніших порід, в інтернеті можна знайти величезну кількість зворушливих фото з цим приматом. Хоча, багато дослідників сьогодні дотримуються думки, що лорі - окремий підвид, який не стосується лемуроподібних.

Це нічна тварина, лемур лорі дуже повільний і вкрай обережний, тому майже ніколи не живе групами. Сімейство лемурів лорі охоплює приблизно 10 видів лемурів, найпопулярніший - товстий лорі. У перекладі з голландської назва означає «клоун», через темну облямівку навколо очей, розділену світлою смужкою, зовні, таке забарвлення нагадує окуляри. Ці тварини подеколи впадають у сплячку – за умови поганої погоди або голоду.

Зовнішні особливості:

• густа шерсть
• забарвлення - сіре або коричневе, на спині - темніше
• очі - великі
• вуха - зовсім маленькі, іноді їх не видно за шерстю
• великі пальці протиставлені іншим пальцям, вказівні пальці - відносять до рудиментарних органів
• хвіст - зовсім короткий або зовсім відсутній

Залежно від підвиду лемур лорі може важити від 300 грамів до 2 кг, довжина тіла може становити від 17 до 40 сантиметрів.

Види лемурів лорі:

• карликовий (від 18 до 21 см)
• повільний (від 26 до 38 см)
• яванський (від 24 до 38 см)
• товстий (від 18 до 38 см)

Лемури лорі їдять цвіркунів, ящірок, дрібних птахів, яких можуть зловити. Також вони не проти покуштувати яйця, квіти, фрукти, овочі, листя. Лорі можуть з’їсти навіть отруйних гусениць і смолу дерев.

Зазвичай, лорі народжують одного-двох малюків, яких носять трохи більше півроку. Під час народження вони відразу мають густе хутро. Перші пару місяців самиці носять малюків на собі - вони тримаються за шерсть матері. У віці 1,5 років лорі стають дорослими й можуть жити самостійно, не потребуючи допомоги батьків.

Через вирубку лісів популяція лорі останнім часом істотно страждає, до того ж ними часто незаконно торгують. У неволі лорі потребують багато простору, вони постійно мітять територію, і якщо вбирати мітки, відчувають сильний стрес, який може навіть призвести до смерті тварини. У домашніх умовах лорі може сильно страждати від перенесених стресів, страждати від діабету та інших хвороб і швидко загинути. Придбаючи таку тварину власники часто засмучуються, що лорі можуть спати весь день і кусатися - укуси можуть викликати сильний напад алергії. Якщо ви все ж вирішили завести такого домашнього улюбленця, детально вивчіть питання, що їдять ці тварини, і намагайтеся створити найбільш комфортні умови для їхнього утримання, інакше вони просто загинуть. Сучасні зоозахисники виступають категорично проти торгівлі лемурами і їхнього домашнього утримання.

Руконіжкові лемури

У цьому сімействі всього 1 вид - мадагаскарська руконіжка ай-ай. Є одним із найбільших нічних лемурів, рідко перебуває на землі.

Особливості:

• бура чорна шерсть, густе підшерстя
• кругла голова із широкою мордою
• передні лапи коротші за задні
• великі вуха
• довгі пальці, середні - найдовші та лисі - для добування комах
• великі, загнуті зуби-різці, які ростуть усе життя.

Ця порода занесена до Червоної книги як вид, що вимирає.

Сімейство лемурових

У цьому сімействі об'єднано лемурів 21 виду. Розглянемо нижче кілька з них.

Котячий лемур - найпопулярніший у сімействі, він став героєм популярних мемів в інтернеті. Також його називають катта. За вагою котячий лемур нагадує кота, звідки й назва - до 3,5 кг, у довжину виростає не більше, ніж до 46 см, а ось їхній хвіст може бути до 63 см, і складати третину маси тіла. Хвіст - у чорно-білу смужку, загнутий за спіраллю. Голова, шия - сірі, живіт і лапи - світліші, морда й поверхня ніг зсередини - білі. Навколо очей - окуляри з чорної шерсті. Це денна порода лемурів, вони соціальні - у групах можуть уживатися до 30 особин. Їдять рослинну їжу, навіть кактуси, іноді - дрібних комах.

Чорний лемур - досить великі для свого виду тварини, важать від 2 до 2,9 кг, а довжина становить 38-45 см. Довжина хвоста може досягати 64 см. Самці повністю чорного кольору, шерсть відливає червоним. Самиці - коричневих відтінків зі світлим або сірим животом. У вухах самців ростуть чорні пучки волосся, у самок - білі. Чорні лемури активні вдень і в сутінках. На питання, що їдять представники цієї породи, складно відповісти однозначно - вони всеїдні, харчуються квітами, плодами, комахами, а в посуху - нектаром.

Бурий лемур. Вага - 2-4 кг, довжина - до 50 см, а хвіст - до 60 см. Може бути не тільки бурим, а й сіро-коричневим, морда - більш темна, з мітками над очима, щоки, підборіддя і вуха мають також сіро-коричневий колір. Є денними тваринами, харчуються також, як і чорні лемури, але їм властиво ще їсти землю, червону глину й кору.

Блакитноокий склатера. Порода лемурів виділяється своїм кольором очей, відмінним від традиційних жовто-помаранчевих відтінків. Довжина тіла - від 39 до 45 см, вага - приблизно 2 кг, хвіст - до 65 см. Так само, як і в чорного лемура, хутро самців і самок відрізняється: чорні й коричневі відповідно. Блакитноокий склатера всеїдний.

Вари. Один із найбільших лемурів, довжина тіла - до 56 см, довжина хвоста - до 65 см, важити такі тварини можуть до 4,5 кг. Колір - чорно-білий, чорне все, окрім хвоста й частини морди. Відрізняється густою білою бородою, яка росте до вух. Вуха з-за хутра погано проглядаються. Харчуються взагалі рослинністю. Також вари можуть бути рудими - їхні розміри трохи менші, цікаво, що самиці більші за самців. Усе тіло руде, голова, живіт, хвіст і кінчики кінцівок чорні. Ці лемури можуть виношувати до 6 дитинчат, на відміну від усіх інших.

Перераховані вище - найбільш популярні види сімейства лемурових. Попри величезну різноманітність їхніх видів, популяція лемурів знижується з кожним роком: вони страждають від вирубки лісів і погіршення екології.