Лептоспіроз

Лептоспіроз

Лептоспіроз - "штутгартська хвороба", інфекційна жовтяниця, хвороба Вейля, геморагічний ентерит - інфекційна природно-осередкова хвороба багатьох видів тварин і людини. Збудники лептоспірозу - лептоспіри - спіралеподібні бактерії. В останні роки кількість випадків лептоспірозу серед собак сильно збільшилася. Перебіг захворювання різний, але в основному підгострий. В багатьох випадках захворювання виникає в результаті стресу різного походження у собак лептоспіроносіїв. В цьому випадку клінічні ознаки захворювання не завжди виражені. За даними багатьох учених основними сероварами збудника захворювання у собак є L. iclerohaemorragiae, L. grippotyphosa, L. eanicola. Однак все частіше можна почути про випадки хвороби, пов'язані з інфікуванням собак іншими сероварами лептоспір. Серед собак різних порід захворювання має неоднаковий перебіг. Тяжкість його прояви багато в чому залежить від умов харчування, утримання та догляду. Випадки хвороби трапляються частіше серед тварин від одного до п'яти років. Мабуть, це пов'язано з активним способом життя тварин у цьому віці, вони більше контактують з лептоспіро-носіями та джерелами збудника. Суки лептоспірозом хворіють рідше ніж пси. За даними деяких спостережень серед хворих тварин 68.6% - пси та тільки 31.4% - суки. Спостерігаючи сезонну динаміку лептоспірозу, можна зазначити, що клінічний прояв захворювання реєструється у весняно-літньо-осінній період з тенденцією зменшення до зими. У 1998 р. лептоспіроз був зареєстрований у багатьох районах України. У Києві було зареєстровано досить багато випадків захворювання на лептоспіроз людей, деякі з них з летальним наслідком. Підвищення кількості захворюваності імовірніше пов'язано з теплим вологим літом на фоні погіршення ветеринарно-санітарних й епідеміологічних умов. Джерелами й резервуарами лептоспір служать як домашні, так і дикі тварини. Вони виділяють збудників у зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, спермою, через легені, з виділеннями зі статевих органів. Гризуни є довічними носіями лептоспір. У собак лептоспірозносійство триває до 3 років. Лептоспіри, що виділяються з організму тварини, інфікують корми й водні джерела, потрапляючи в організм тварин за певних умов викликають інфекційний процес. З чинників передачі збудника основний шлях водно-кормовий. Особливу небезпеку становлять калюжі, ставки, болота, вологий ґрунт. Вхідними воротами збудника є пошкоджена шкіра та слизові оболонки. Собаки заражаються лептоспірозом у зоні природного осередку під час приймання води, поїдання сирих м'ясних продуктів, отриманих від хворих сільськогосподарських тварин і трупів гризунів-лептоспіроносіів, а також кормів, забруднених сечею цих гризунів. Проникнувши тим чи іншим шляхом до організму тварини, лептоспіри в результаті активної рухливості вже через 5-60 хвилин потрапляють у кров і різні органи, минаючи лімфатичні вузли.

Розмноження та накопичення лептоспір у крові, внутрішніх органах і тканинах викликають різке підвищення температури. З 3-5-го дня хвороби крові тварин з'являються аглютинуючі та лізуючі лептоспір антитіла, тому лептоспіри за тиждень зникають з крові. Інкубаційний період триває 2-10 днів. Хвороба проявляється у двох основних формах: геморагічній і жовтяничній. Геморагічну форму реєструють переважно у дорослих собак. Захворювання починається із загальної депресії, підвищення температури тіла до 40.5-41 градусів С. У деяких випадках зазначається гіперемія кон'юнктиви. Надалі температура тіла падає до 37-38.2 градусів, але собака стає зовсім апатичним, страждає задишкою, втрачає апетит, з'являється спрага й блювота. На слизовій оболонці рота помітні гіперемійовані ділянки неправильної форми, які пізніше починають кровоточити чи є сухими, некротичними. З рота неприємний запах. У найпізнішій стадії хвороби крім повної депресії спостерігають м'язове тремтіння, болі в області черевної стінки, блювоту з кров'ю, носову кровотечу, кровоточивість ясен. У міру розвитку хвороби настає швидке й різке схуднення: шкіра стає сухою, очі глибоко западають, температура тіла падає нижче норми (36-36.5 град.). Сеча виділяється в невеликій кількості та містить жовчний пігмент і білок. Хвороба триває 2-3 дні, рідше - 5-10. Летальність - від 65 до 90%. У собак, які важко перехворіли, згодом залишаються парези, розлади травлення і хронічний нефрит. Жовтянична форма лептоспірозу частіше трапляється у цуценят. Хвороба в одних випадках розвивається раптово, в інших - поступово і залишається не залікованою до появи явно вираженої жовтяниці. З'являється блювання частіше з кров'ю. Слизова оболонка рота жовтого кольору. Сеча зазвичай темно-жовтого кольору, містить більшу кількість білка. Часто бувають кон'юнктивіт і свербіж. При гострому перебігу хвороби собаки гинуть у перші два дні. У легших випадках вони можуть прожити до 10 днів і більше. Смертність досягає 40-60%.

Діагноз на лептоспіроз ставлять шляхом проведення мікроскопічних, бактеріологічних, серологічних досліджень. Для лікування хворого собаки використовують гіперимовану сироватку й активні щодо лептоспір антибіотики (пеніцилін, біцилін 3, 5, левоміцетин, оксацилін натрієва сіль, тетрациклін, цефалоридин, стрептоміцин, фармазин). Також проводиться симптоматичне лікування, призначене ветеринарним лікарем. Але, на жаль, попри всі сучасні методи лікування, бувають летальні випадки. Тому, власникам собак необхідно звертати увагу на профілактику лептоспірозу. Для цих цілей існують вакцини, якими ветеринарний лікар повинен прищепити вашого собаку, згідно зі схемою фірми-виробника.

Клінічні ознаки лептоспірозу

Жовтявість слизових оболонок - 7,8%, пронос - 70,6%, запор - 86,3%, неприємний запах з рота - 100%, виразки слизових оболонок рота - 78,2%, хиткість заду - 47,1%, кров у сечі, ураження нирок - 25,5%, підвищення температури тіла - 9,8%, загальна слабкість - 100%, болючість м'язів - 37,3%, блювота - 58,8%, геморагії - 5,9%, аборти, мертвонароджені плоди - 2,0%.