Ось воно – собаче щастя!

Ось воно - собаче щастя!

Домашні улюбленці щодня дивують новими сюрпризами, викликають посмішки на обличчях господарів, розчулюють своєю безпосередністю, щирістю й почуттям гумору.

Дуже багато смішних історій про тварин було присвячено темі - їжі та ласощів. Зібравши зі «світу по нитці» пропонуємо вам підняти собі настрій кумедними історіями й поділитися з нами цікавими фактами зі свого особистого досвіду!

У наших сусідів живе чудовий йоркширський тер'єр Тобі, який зустрічає всіх гостей без винятку, сидячи на порозі й піднявши передню лапку. До п'яти років господарка готувала Тобіку виключно домашню їжу - кашку з м'ясцем і овочами, але після народження близнюків часу на це «священне дійство» стало катастрофічно не вистачати. Спочатку улюбленцеві було запропоновано собачі консерви, покрутивши трохи носиком, він погодився на таку заміну. Але апетит у Тобі став по-справжньому звіриним, він став тягати паралельно печиво з журнального столика і трохи округлився. Розуміючи, що собаку час переводити на дієту, власники звернулися до ветеринарного лікаря, який порадив сухий корм. Насипали Тобі «торохтючого» корму, але малюк, який звик до м'якої їжі, демонстративно відвернувся й попрямував до улюбленого печива, якого теж не виявилося на місці. Нічого не вдієш, їсти хочеться, походивши хвилин 15 навколо миски, Тобі підійшов до сухого корму і спробував його погризти, схоже, смак йому сподобався, та ось консистенція не та. Спочатку заливали корм молоком, він розмокав, і пустун прекрасно з'їдав всю свою норму. Але якби не алергія на молочні продукти! Вирішили залишити просто сухий корм у тарілці, мовляв, захоче їсти й це з'їсть. І тоді цей розумний хлопчик знайшов вихід самостійно, він став просто перекидати корм, хапаючи кілька штучок ротиком і кидаючи його в тарілку з водою, що закріплена поруч. Зачекавши, поки корм розбухне й розм'якне, Тобі чудово з'їдав кашку, що вийшла. Як то кажуть, «голод не тітка», захочеться їсти, доведеться «включити мізки» і знайти вихід із неприємного становища.

Під час прогулянок зі своїм улюбленцем ми часто спілкуємося з людьми, які з задоволенням діляться з нами кумедними історіями про своїх улюбленців. Одна жінка розповіла нам про свого улюбленця чау-чау Діка. В їхньому будинку з'явився цуценя як презент чоловіка дружині на день народження. Малюк дуже швидко освоївся в новій сім'ї, будучи загальним улюбленцем і оточений увагою й турботою. Через пару місяців Дік закріпив за кожним членом сім'ї свої обов'язки: господар повинен був його вигулювати, перед прогулянкою улюбленець ходив за ним по п'ятах; у господині Дік просив їжу та ласощі; з дітьми собака проводив весь вільний час, іноді граючи, але частіше доглядаючи за ними. Чау - справжні компаньйони, які піклуються про свою сім'ю. Дік не став винятком. Коли господарка ставила на плиту варитися курку або яловичину, то собака був поруч, охороняючи «вогнище». Після того, як м'ясо звариться, чау почав виявляти неспокій і намотував кола навколо господарки, просячи ласий шматочок. Але господарка ніяк не велась на провокацію. Ніколи не здогадаєтеся, що зробив цей розумний пес. Він не скиглив, не стрибав, не гавкав, він розвернувся й пішов, господарка здивувалася, невже образився? Але через пару хвилин собака заходить на кухню і висипає з пащі під ноги господарки жменю корму й нібито говорить «Давай господарка обмінюватися!». Вона, звісно ж, дала жаданий шматочок м'яса своєму улюбленцю. Але тепер, кожного разу, коли вона знову варить бульйон, то знаходить під ногами біля плити жменю корму, який Дік обмінює на шматочок м'яса, не повинна ж вона ходити голодною, усе чесно!

У наших знайомих у родині з'явився чудовий лабрадор, якого вони підібрали на вулиці голодним, пораненим і хворим. Виходжувати довелося близько двох місяців, більшу частину часу, проводячи у ветеринарній клініці. Але завдяки терпінню й турботі нових господарів Рокі видужав і тепер його просто не впізнати. Схоже, що досвід із першою сім'єю був гірким для цього чудового хлопчика, він довго лякався різкого шуму, перший час його неможливо було погладити, він мружився, скиглив і намагався сховатися, таке відчуття, що замість ласки він отримував лише побої. Рокі дуже любить різні ласощі для собак: яловичі вуха й сушені кісточки. Друге його улюблене заняття - це прогулянка з господарем. Одного разу це диво лежало й насолоджувалися смачним яловичим вухом, а господар покликав його в цей час гуляти. Що тут почалося, Рокі не знав що робити, спочатку заховав ласощі під диван, потім передумав, засунув під подушку господареві, і це місце здалося небезпечним, відніс його й засунув за пилосос, якого страшенно боїться, можливо, подумав, що цей «страшний звір» відлякає інших. Зрештою він узяв вухо в зуби й пішов із ним до господаря одягати ошийник і поводок. Господар наказав покинути трофей, але Рокі не міг із цим погодитися і став скиглити. Тоді господарка підійшла, стала з ним розмовляти, узяла ласощі й на очах у собаки сховала у верхню кухонну шафу. Рокі полегшено зітхнув і зі спокійним серцем пішов гуляти, а коли повернувся, то отримав свої ласощі назад. Тепер кожного разу у такій ситуації, або якщо він не в змозі доїсти великий шматок ласощів, він несе їх господарці і стежить за тим, щоби вона поклала смакоту саме в цей верхній ящик.

Ось такі вони наші домашні улюбленці - кмітливі, турботливі та люблячі істоти, що дарують нові дивовижні історії кожного дня!

Автор: Ірина.