«З першої посмішки і з першого погляду» або як вибрати цуценя

"З першої усмішки і з першого погляду" або як вибрати цуценя

У літературі та інтернеті можна знайти безліч статей про те, як вибрати собі цуценя. Поради, звісно, річ хороша та корисна, однак можу сказати одне, обирати потрібно тільки серцем. Як доказ пропоную власний досвід, можливо, це допоможе тим, хто «стоїть на роздоріжжі» і в душі «рояться» сумніви.

Першого цуценя ми купували на так званому пташиному ринку, у починаючої заводчиці собак, нині власниці одного з відомих розплідників. Перед нею сиділи два чудових, милих створіння - хлопчик і дівчинка. Прислухаючись до порад спеціалізованої літератури, ми вибрали хлопчика, з усіма родоводами та зазначеними щепленнями. Звернувшись до місцевого клубу з документами, і показавши цуценя, ми переконалися в правильності обраного малюка, адже він відповідав усім стандартам породи і, крім того, був потенційним переможцем на майбутніх виставках.

Характер у хлопчика виявився досить складним, господареві він підпорядковувався беззаперечно, а господиню, можна сказати «терпів». Як ми не намагалися, повного послуху від нього було важко очікувати. Та й доля розпорядилася дуже жорстоко, коли цуценяті виконалося півроку, він помер від дуже серйозного спадкового захворювання серця. Втрата була важкою, не дивлячись на всі конфлікти, ми встигли полюбити і прив'язатися до неслухняного чада, але все ж свого. Вечорами, після роботи ми дивилися на вікна спорожнілої квартири і просто не хотіли туди повертатися, де все нагадувало про пухнастого улюбленця.

Не витримавши навіть тижня, ми зателефонували заводчиці, з якою підтримували дружні стосунки після купівлі цуценяти. Це був доленосний дзвінок, виявляється, у неї менш як місяць тому ощенилася одна з улюбленець і практично всі малюки були ще поки вільними, без господарів. Кинувши рутинні справи, ми вскочили в машину й помчали за «душевними ліками».

Приїхавши в розплідник, ми зайшли в кімнату і стали очікувати заводчицю, тут сталася неймовірна подія - зайшов чудовий, гарний пес, дуже схожий на наше померле цуценя, підійшов до мене й опустив голову на коліна. Без ридань, звісно, не обійшлося, я нахилилася й почала обіймати його, притулившись до вологого холодного носа. Заводчиця зайшла та від подиву просто застигла. Як з'ясувалося, цей красень насправді тато нашого померлого цуценяти, і він ніколи в житті не підходив до відвідувачів, тим паче, даючи себе гладити й обіймати. Схоже, що він відчув всю гіркоту нашої втрати і просто вирішив підтримати або підбадьорити нас.

Заводчиця запросила нас до кімнати з цуценятами й першими словами чоловіка були - «Схоже, я заберу їх усіх!». Щоби зрозуміти цей вигук, просто подивіться на фотографію, вибирати було дуже складно, повірте. Малюки метушилися навколо нас, з не меншою цікавістю спостерігаючи за новими для них людьми.

Взявши себе в руки, ми почали спостерігати за цуценятами, які зайнялися своїми повсякденними справами. Один карапуз, кинувши гратися з братами, пішов до миски, поїв, потім пройшов до іншої частини кімнати, де помочився строго в центр газетки та повернувся до місця, де незнайомі для нього люди стали брати братів і сестер на руки, розчулюючись ними. Це дивовижне створіння підійшло до мене, припало на передні лапки, смішно піднявши попу з хвостиком догори та стало, заграючи, «гавкати». Взявши малюка на руки, він спочатку лизнув мене в щоку, а потім трохи погрався кучерями, притискаючи лапою й хапаючи їх зубами. Серце розтануло остаточно, залишилося тільки переконати чоловіка.

Малюк ніби все зрозумів, він попрямував до майбутнього господаря, який цього часу тримав на руках його брата, сів біля нього та став акуратно лапкою чіпати ногу чоловіка, намагаючись звернути на себе увагу. Це йому цілком вдалося. «Яке диво» - сказав майбутній господар, взявши цуценя на руки.

Виходить, що не ми обрали цуценя, спираючись на поради досвідчених кінологів, а він знайшов собі родину! І нехай він не відповідає встановленим стандартам породи, маючи дефекти з забарвлення язика, він для нас найкращий.

Зараз нашому другові, улюбленцю й компаньйону майже вісім років. Пережити довелося чимало й хорошого й поганого. Будучи цуценям, він чудово впорався з усіма азами виховання і дресирування. Ходити до туалету на газетку перестав менше ніж через тиждень після приїзду в новий будинок, вважаючи за краще очікувати прогулянок із господарями, у квартирі не знайдеться жодної зіпсованої їм речі. Не обійшлося й без проблем зі здоров'ям, у чотири роки собаці поставили діагноз - дисплазія тазостегнового суглоба, а невтішні прогнози, що з такою стадією він проживе щонайбільше 2 роки, знову змусили хвилюватися й переживати. Однак спеціалізовані лікувальні корми з хондроїтином і глюкозаміном фірми «1st Choice», вітаміни Nutri Vet, легкий масаж, прогрівання синьою лампою, у критичних ситуаціях - допомогу ветеринарних лікарів, усе це допомогло подолати прогнозований рубіж, і ми дуже сподіваємося, що улюбленець житиме ще не один рік.

Любов і повага - стало основою взаємовідносин між нами й нашим чотириногим улюбленцем. Тепер ми знаємо, що обирати собаку потрібно тільки серцем, яке обов'язково відгукнеться на заклик маленького сердечка, яке вміє по-справжньому й щиро любити.

Автор: Ірина.