Породи коней

адей: опис, особливості

На сьогодні у світі зареєстровано безліч порід коней, кожна з яких відрізняється зовні, призначенням, походженням, методами розведення. Єдиної класифікації породистих коней сьогодні немає, їх розрізняють за різними ознаками.

Найбільш популярною класифікацією порід можна вважати відмінності в їхньому призначенні та характері використання. За цим критерієм відрізняються верхові та упряжні породи коней.

Верхові породи коней

Верхові породи коней використовуються для верхової їзди, туризму, іподрому. До верхових належать такі породи коней.

• Ахалтекінська. Ця порода з'явилася близько 5 тисяч років тому на території сучасного Туркменістану і є однією з найдавніших. Представники цієї породи коней абсолютно невибагливі в їжі, незважаючи на зовнішню крихкість і витонченість, відмінно пристосовані до їзди і довго не втомлюються, у них відсутні надмірні жирові відкладення. Їх масті найрізноманітніші, але найбільш цінуються рідкісні забарвлення, такі як бура, каракова, ізабеллова та солова.
• Арабська. Порода виникла ще 4-7 століттях на Аравійському півострові. Є предками великої кількості інших порід і сьогодні використовуються при схрещуванні для покращення інших порід. Дуже витривалі, беруть участь у кінних пробігах, можуть пробігти до сотні миль. Допускаються такі масті: сіра, руда, гніда, ворона. Мають увігнутий профіль, маленькі вуха, косо поставлені плечі, високо посаджений хвіст.
• Ганноверська. Спортивна порода, яка багато років бере участь у змаганнях з виїздки та конкуру, найчисленніша з напівкровних на території Європи. Порода з'явилася у Німеччині, масть може бути будь-яка, частіше одноколірна. Представникам цієї породи коней властиві білі плями. Мають великі виразні очі, м'язисті ноги та крупи, зовні схожі на англійських чистокровних побратимів, які є найдорожчими у світі. Вони дуже живі та потужні у стрибках.
• Терська. Молода порода, яка з'явилася трохи більше ніж 60 років тому. Для її появи використовувалися арабські, стрілецькі, донські та інші породи коней. Свою назву отримала від Терського кінного заводу, де і з'явилася. Ці коні мають міцну конституцію, за розміром вони більші за арабські, але дуже схожі зовні. У них яскраво виражена східна породність та сильні ноги. Найчастіше мають світло-сіру масть, що відливається матовим сріблястим кольором. Це спортивні коні, їх активно використовують у прокаті, кінному туризмі.
• Вестфальська. Представники цієї породи коней славляться своїми спортивними здобутками. Їхня батьківщина також у Німеччині. Ці коні потужні й великі, мають багато спільного з ганноверской породою. Мають широкий корпус, виражену холку, косо поставлену лопатку, приспущені крупи, сухі ноги. Масть найчастіше руда чи гніда, але трапляються сірі та вороні.
• Голштинська. Досить стара порода, її історія сягає корінням у 14 століття. З'явилися біля Німеччини. У них прямий профіль, великі очі, вигнута в основі шия, холка, що виступає, високопосаджений, піднятий хвіст. Забарвлення може бути будь-яким, часто з білими плямами. Часто використовуються для виїздки та конкуру, а також у гонках екіпажів.

Упряжні породи коней

Упряжні породи коней, відповідно, призначені для різнобічного використання у упряжі. Їх поділяють на легкоупряжних та важкоупряжних.

До перших належать такі породи, як орловський кінь. Це знаменита російська порода, в упряжі вона біжить жвавою риссю. Порода з'явилася майже 250 років тому, особливо відома використанням у трійках. Для її створення використовували арабську, голландську, мекленбурзьку та інші породи коней. Вважаються великою породою, найпопулярніші масті - сіра, червоно-сіра, сіра в яблуках, рідше зустрічаються гніда, ворона, руда і чала масті, дуже рідкісні - булані та солові. Шия високо поставлена, вигин – лебединий, ноги – міцні, спина – мускулиста, мають дуже пишну гриву та хвіст. Інші легкоупряжні породи коней - німецький рисак, французька рисиста, мезенська, хакне.

До тяжкоупряжних відносять такі породи коней:

• Шайр - найвищий кінь у світі, може досягати 219 см, вага - до півтори тонни. Допустима будь-яка масть, характерні залисина на голові та білі панчохи.
• Тінкер ірландська порода, яку також називають Циганською через змішування крові. Мають середній зріст, міцні та сильні ноги. Масті характеризуються рябиною трьох типів, бувають чубарі, чалі, вороні з білими мітками. Можуть бути як великими – 160 см та 700 кг, так і відносно невеликими – 135 см та 240 кг. Представники цієї породи коней популярні серед вершників-початківців.
• Вятська порода часто використовується як домашній кінь, відрізняється спокоєм та високою працездатністю. Мають міцне тіло, середній зріст — близько 150 см, широке чоло, коротку шию, короткі ноги, пишну гриву.
• Торійська. Є результатом схрещування низькорослих естонських кобил з норфольк-родстер, що пояснює її зовнішність — короткі кінцівки, округле тіло, невелика голова. Середня висота близько 154 см. Найпопулярніша масть - руда та гніда, зустрічаються вороні та чалі коні. Мають високу працездатність і спокійний характер, тому популярні як домашній кінь.
• Першерон. Вважаються одними з найкрасивіших коней завдяки сухій конституції, масивності, спритності. Справжні ваговози мають м'який хід і дуже високий рівень витривалості. Ці породисті коні запозичили у своїх арабських побратимів оригінальну сіру масть.

Також до важкоупряжних відносяться ауксуа, бретонський важковоз, булон, дестріє, італійська, ірландська та ін.

Комбіновані породи коней

Є і породи для комбінованого використання, які використовують і для верхових, і для упряжних, і для в'ючних цілей. До них відносяться башкирська, карачаївська, якутська, фризька, кабардинська, донська, кустанайська.
тракененська, казахська порода коней. Останні використовуються як верхові, в'ючні та м'ясо-молочні. До казахської породи часто відносять кушумську та мугалжарську коней.

Якщо ви цікавитеся породами коней для того, щоб завести таку тварину, подивитися на фото та прочитати опис недостатньо. Кожен конкретний кінь має власний характер, тому з ним необхідно познайомитися під час особистої зустрічі.