Про характер чау-чау. Забавні історії з їхнього життя

Про характер чау-чау. Кумедні історії з їхнього життя

Кожна порода собаки унікальна по-своєму. Поведінка тварини, її звички і схильності формують думку людини про характер собаки. Одну породу можна охарактеризувати як агресивну, бійцівську, іншу - як спокійну й домашню, третю називають непосидливою й набридливою. Вибираючи собаку кожен власник, переслідує свої цілі - можливо потрібна тварина для охорони, для душі або навіть для престижу. Чау-чау не підходить до окремої будь-якої цільової групи, проте належить одночасно майже до всіх. Ця надзвичайно гарна і благородна тварина є чудовим захисником своєї сім'ї й охоронцем будинку, викликає бурю позитивних емоцій у перехожих, чим піднімає престиж свого господаря, це турботливий член родини, надійний друг і компаньйон.

Якщо ви одного разу привели до будинку чау-чау, то вже ніколи не виникне бажання завести іншу породу собак. А серед любителів цієї породи собак досить популярний такий вислів «Краще одного чау може бути тільки два чау-чау». Спираючись на свій власний, десятирічний досвід проживання з цим незвичайним дивом можу з гордістю заявити про його головні переваги. Чау-чау не псує речі, взуття та одяг, меблі цілі та неушкоджені, а його улюблені м'які іграшки мають гарний стан. У двомісячному віці це цуценя, привезене у квартиру, стало проситися в туалет на вулицю на п'ятий день, терплячи до останнього. Турбота про чистоту приміщення просто розчулює, коли він встає з лежачого місця, завжди за собою вилизує підлогу, а під час прибирання квартири завжди пересувається й лежить на вимитій підлозі. Якщо ви не прихильник настирливої ​​уваги з боку улюбленця, який норовить вилізти на диван або ж на руки, то чау - ваша порода. Це пухнасте диво любить спати на прохолодних поверхнях - кахлі або лінолеумі, і якщо йому дуже захочеться, то можливо він зволить піднятися й підійти до вас, щоби дати себе погладити. До негативних моментів у виборі породи чау-чау належить тільки ретельний догляд за собакою. І справа навіть не в шерсті, а імовірніше в труднощах зі здоров'ям, з якими можна зіткнутися. Ми зіткнулися практично з усіма поширеними хворобами, характерними для цієї породи. По-перше, була виявлена ​​дисплазія кульшового суглоба, але завдяки правильно підібраному якісному корму, ми «бадьорі і веселі», тільки в прохолодну вітряну погоду доводиться вдаватися до профілактичних заходів - менше гуляємо і приймаємо підібрані лікарські препарати. По-друге, алергія чау-чау нас не обійшла стороною, довелося відмовлятися від деяких ласощів і рятувати від природних алергенів (пилку рослин), а також алергії на деякі ліки й засоби від паразитів. Ось, мабуть, і всі погані моменти.

А зараз, я розповім цікаві історії про чау-чау, які траплялися з нами, а також нашими друзями, також власниками цієї дивовижної породи. Перший наш чау Мишко, був дуже самостійним хлопцем, про якого можна сказати без перебільшення «сам собі на умі», на жаль, помер він дуже рано, у шестимісячному віці від вади серця. Але ці кілька місяців були незабутніми в нашому житті, з огляду на перший досвід спілкування із собакою. У три місяці це був не цуценя, а дуже дорослий і похмурий пес, який покірливо підкорявся господареві, а господарку ставив на друге місце за верховенством після себе, ставлячись до неї поблажливо і пропускаючи деякі команди, повз вуха, поки вона не зривала голос у крик. Улюбленим грайливим заняттям цього красеня було додаткове миття лап у власній мисці з водою, напевно, натякав господарці, що вона недостатньо добре мила лапи після прогулянки. Одного разу, на день народження господарки, прийшла її мама допомагати з приготуванням святкових страв до столу. Поки господарка ходила в гараж за лимонадом, мама очищала відварені яйця від шкірки, сидячи на дивані і тримаючи миску на колінах. Мишка сидів поруч і з байдужістю спостерігав за цією процедурою. Коли яйце було повністю очищене, бешкетник просто встав і сказав голосно й чітко «Гав!». З несподіванки мама підстрибнула на місці, упустивши з рук яйце, яке благополучно виявилося в пащі пустуна. З'ївши смаколик, він із незворушним виглядом пішов зустрічати господарку, залишивши маму заливатися від реготу.

Другий наш чау-чау з'явився в будинку через два тижні після смерті першого. Зараз йому 7 років, і ми просто щасливі, що маємо це різдвяне диво, яке народилося 7 січня. Цей хлопчик виявився дуже спокійним, він обожнює свого господаря й любить господарку, без усяких заяв на верховенство в родині. Коли ми приїхали вибирати малюка в заводчиці, він сам нас обрав, його вважали майже «замірком» із плямистим язиком. Цей «замірок» перетворився на чудово складеного й дуже гарного собаку, який переміг на конкурсі юніорів. Але справа не в цьому, забираючи малюка, ми звернули увагу, що в туалет цуценята ходили на газетку, постелену біля холодильника. Приїхавши додому, освоївшись із новим місцем проживання, цей карапуз із почуттям гордості вирушив справляти нужду до холодильника, показуючи, який він добре вихований і знає, що мочитися потрібно біля «чарівних громіздких ящиків, що гудуть». Зараз наш улюбленець інакше ставиться до цього предмету. Він підходить до холодильника, сідає поруч і піднімає передню лапу, показуючи, що потрібно відчинити холодильник і дати йому улюблені ласощі - варені яловичі легені.

У наших знайомих чау-чау можна назвати справжнім мисливцем. Прогулюючись парком, він завжди знайде кінський гній і забрудниться в ньому з лап до голови, щоби «вороги не засікли», це дуже засмучує господарку, якій щоразу доводиться купати неслухняного хлопчика у ванній. Одного разу, відпочиваючи влітку в селі, і маючи повну свободу, це диво притягнуло додому господарки живу козу. Це розумне створіння тягло козу за вим'я! Вірно, навіщо себе обтяжувати й тягнути важку тушу, коли вона цілком може прийти на своїх власних чотирьох! Господарці довелося зайнятися лікуванням кози, а нещасній власниці заплатити за завдану шкоду.

Ще один мисливець і годувальник живе в приватному будинку наших друзів. Час від часу, коли цей чау бажає поласувати курятиною, він навідується в гості на сусідню вулицю, несучи додому задушену курочку. Причому, куплена в магазині курка зовсім не підходить. Відповідальна господарка йде до власників курей і платить щоразу за принесену здобич, яку потім общипує і варить із кашею для свого кудлатого мисливця.

І вкотре хочеться сказати всім людям, які захоплюються породою чау-чау – це не мила іграшка, а дуже серйозний собака, який вимагає поваги й розуміння. Дресирувати чау краще віддати до рук професіоналів і в ранньому віці. Ніколи не можна кричати на нього, а поготів займатися рукоприкладством, найкраще спокійно домовитися. Якщо ви знайдете мову порозуміння з чау-чау, поважатиме його особистість, будете багато спілкуватися з ним (просто розмовляти), то кращого друга, надійного компаньйона й люблячого члена родини вам просто не знайти!

Автор: Ірина.