Сенбернар

Сенбернар

• Історія породи
• Стандарт
• Характер
• Дресирування і виховання
• Догляд та утримання
• Як вибрати цуценя

Сенбернар виглядає справжнім плюшевим гігантом, яким і є насправді. Собаки цієї породи - відмінні друзі, компаньйони та навіть няньки. Вони розумні, завжди доброзичливі та віддані. Усе більше людей, що мають достатні житлові умови, обирають саме сенбернарів як домашніх улюбленців.

Історія породи

Історія породи чітко відстежується ще з 11 століття, коли у швейцарських Альпах заснували притулок для мандрівників. Подорожні часто губилися в лавині або хуртовині та гинули на небезпечних зимових стежках. Ченці-засновники притулку звернули увагу, що їхні собаки вміють чути негоду, що насувається та попереджати людей про небезпеку. Але це ще не все - вони могли знайти людину навіть під дуже товстим шаром снігу, а розкопавши замет, лягали поруч і лизали обличчя, щоби людина не замерзла та не заснула. Завдяки витривалості, гострому нюху та неймовірній силі, сенбернари врятували не одну сотню людей. Відомий рекордсмен, на чиєму рахунку аж 41 людське життя!

Сьогодні до рятувальних робіт вони залучаються не так часто, частіше використовують лабрадорів, ретриверів, а також компактних і мобільних вівчарок. Але героїзм представників цієї породи пам'ятають і говорять про нього досі.

Стандарт

Сенбернари - дуже витривалі та великі собаки, висота яких у холці може перевищувати 70 см. Вага за стандартом породи - як мінімум 80 кг. Навіть цуценята сенбернара виглядають досить велично, як невеликі ведмедики.

Вони мають дуже велику й широку голову, опукле чоло, яке злегка покрите зморшками. Перехід від нього до морди дуже виражено. Очі темно-коричневого кольору, вуха середні, звисають. Шия дуже потужна, з досить великим коміром.

Відомі два різновиди породи - короткошерстий і довгошерстий сенбернар. Вважається, що останні з’явилися в результаті схрещування породи з ньюфаундлендом, однак гладкошерсті представники краще підійшли для рятувальних операцій, тому що на довгій шерсті утворювалася крижана кірка, що не давала собакам спокійно рухатися.

Забарвлення сенбернара практично завжди руде з білими мітками, або навпаки. Відтінок рудого може бути абсолютно будь-яким, а ось однотонні представники породи зустрічаються не так часто.

Тривалість життя собак цієї породи не надто велика, взагалі вона складає 8-10 років. Але якщо стежити за здоров'ям улюбленця та регулярно відвідувати ветеринара, цей термін можна подовжити.

Характер

Сенбернар відомий своїм поступливим і приємним характером, у них повністю відсутня агресія відносно людей або інших тварин. Цей собака може гідно відповісти на злісні випади, але тільки тоді, коли противник має такі ж самі габарити. В інших ситуаціях цей пес просто залишить задираку без уваги.

Через великі розміри та невелику повільність, може здатися, що сенбернар - нерішучий тугодум, що зовсім не так. Це дуже уважний собака, ніяка деталь не вислизне від його погляду. Але ризикувати даремно він не буде, тому що не любить порожню суєту з гавкотом і біганиною.

З огляду на те, що в характері сенбернара закладено дружелюбність, він не дуже підійде як охоронець, хіба що буде відлякувати незнайомців своїми розмірами. Але це зовсім не означає, що потрібно сприймати його як плюшеву іграшку, з якою можна виробляти все, що заманеться. Коли потрібно, сенбернар захистить своїх близьких не менш затято, ніж та ж московська сторожова або вівчарка. До членів своєї родини, й особливо дітей, сенбернар завжди буде ставитися дуже ніжно та турботливо. Він усвідомлює свої габарити та в присутності дітей навіть рухається по-іншому, щоби не зачепити їх. Характер цієї собаки - просто мрія для тих людей, які шукають вірного та надійного друга.

Дресирування і виховання

Як і у випадку з будь-якими іншими породами собак, виховання і дресирування повинні початися ще в цуценячому віці. Маленький сенбернар має відгукуватися на кличку, звикнути до повідця, реагувати на поклик господаря. У зв’язку з тим, що це молосс, він не буде так само швидко схоплювати інформацію як інші породи, зокрема ердельтер'єри. Але тільки-но сенбернар засвоїть урок, запам'ятає його він дуже надовго. Під час дресирування краще не муштрувати собаку, швидше треба терпляче та м'яко пояснювати, чого саме ви хочете від нього добитися.

Догляд та утримання

Утримання сенбернара вимагає значних фінансових витрат. Насамперед, на якісний корм, тому що великій собаці потрібно дуже багато їжі. Годувати сенбернара можна як натуральною їжею (кашею з різних круп з овочами та м'ясом), так і готовим сухим кормом. У першому випадку, вам знадобиться самостійно додавати до раціону необхідні мінерали та вітаміни, які вже входять до складу сухого корму. Ця порода схильна до ожиріння, тому господар повинен постійно стежити за її формою та коригувати режим харчування й кількість споживаної їжі. Зайва вага може позначитися на здоров'ї, особливо суглобів, проблеми з якими призведуть до порушення рухливості та координації.

З цієї ж причини необхідно стежити, щоби собака нормально розвивався в цуценячому та підлітковому віці, не допускати важких навантажень і не давати зістрибувати з висоти.

Шерсть сенбернара особливого догляду не потребує, навіть якщо у вас довгошерстий представник породи. Досить вичісувати собаку, не надто часто купати. Щороку потрібно робити профілактичні щеплення, своєчасно обробляти від паразитів.

У квартирі сенбернара теоретично тримати можна, але практично це дуже складно, як для самого собаки, так і для його власників. Хоча вони мають спокійний темперамент, але все ж таки потребують фізичної активності, а в невеликому приміщенні реалізувати цю потребу досить складно.

Як вибрати цуценя

Перш ніж придбати цуценя сенбернара, необхідно упевнитися, що ви знайомі з описом породи та готові до всіх труднощів. Купувати майбутнього улюбленця родини потрібно тільки в перевірених розплідниках і не за фото, а особисто.

Обираючи цуценя, зверніть увагу на його вид і фізичний стан. Обов'язково повинні бути зроблені всі щеплення. Здорові цуценята сенбернара веселі й активні, легко рухаються, охоче проводять час із людьми, у тому числі незнайомими. Шерсть має бути здоровою та щільною, лапки товстими та міцними, очі й вуха чистими, без виділень. Від хорошого щеняти дуже приємно пахне. Варто насторожитися, якщо маленький сенбернар млявий і худий, боїться чужих і норовить сховатися, а також, якщо ви інтуїтивно не сприймаєте саме це цуценя як вашого улюбленця.

За умови правильного догляду сенбернар буде вашим кращим другом, який розділить із вашою родиною всі чудові моменти життя!