Сибірська кішка

Сибірські кішки: улюбленці з непростим характером

• Опис породи
• Темперамент і характер
• Види забарвлень
• Харчування
• Догляд
• Тривалість життя

Сибірські кішки стали популярними серед сучасних кошатників завдяки густій шерсті та милому виразу мордочки. Чи настільки милі ці тварини, як може здатися на фото в інтернеті, та з якими труднощами можна зіткнутися, доглядаючи за ними?

Опис породи

Сибірська порода кішок з'явилася на території сучасного Сибіру, ​​перші згадки про неї датуються 16 століттям. Існує думка, що вони є результатом схрещування аборигенних порід зі східними. Є теорія, що в крові сибірської кішки є ангорські та перські коріння. У зимовому сибірському кліматі порода здобула густу довгу шерсть зі щільним підшерстям. Також є думка, що у формуванні сучасної породи взяли участь дикі лісові коти.

Ця порода вважається гіпоалергенною у зв'язку з дуже низьким рівнем вмісту слинного ферменту, що викликає алергічні реакції. Шерсть цих котів особлива ще тим, що вона погано намокає.

Вага дорослої кішки може досягати 6 кілограмів, а кота - перевищувати 10 кг.

Особливості будови сибірської кішки такі:

• велике м'язисте тіло, потужні, широкі лапи
• наявність пучків шерсті між пальцями лап
• шерстяний комір на шиї і грудях
• шерстяні «штанці»
• кругла та велика голова з опуклим чолом, низькими вилицями й пухкими щоками
• пензлики на вухах

Темперамент і характер

Сибірські кішки мають досить сильно виражений мисливський інстинкт. З її появою в приватному будинку непрохані гості на кшталт мишей і щурів неодмінно зникнуть. У сільській місцевості заводити її досить небезпечно, адже сибірська кішка нестиме суттєву загрозу для домашніх курчат і навіть кроликів.

Характер у сибірської породи кішок не можна назвати ласкавим. Вони майже не прив'язуються до господаря, не особливо сумують на самоті та не вимагають ласки й уваги. Як господаря представники цієї породи можуть визнати тільки одну людину, і до неї вони здатні виявляти деякі почуття - можуть приходити, щоби посидіти поруч або на колінах. Решту людей у ​​вашому будинку сибірський кіт може навчитися приймати, але навряд чи буде слухатися. Намагатися побудувати відносини з такою твариною, використовуючи свою силу або її страх, мабуть, марно - вам доведеться шукати підхід, щоби змусити цю тварину поважати себе та неодмінно потрібно буде виявляти взаємну повагу.

Види забарвлень

На сьогодні налічується приблизно 200 варіантів забарвлень представників цієї породи. Усі вони поділені на такі групи.

Суцільні забарвлення або солід. Солід-кішки можуть бути блакитні, білі, червоні (руді), чорні.

Черепахові. Забарвлення передбачає поєднання різнокольорових плям, серед яких обов'язковий червоний або кремовий колір. Співвідношення всіх кольорів має бути пропорційним. Очі - мідні, червонуваті.

Димчасті. Особливість цього забарвлення в тому, що волоски біля шкіри мають білий колір. До категорії димчастих відносять і шиншилові забарвлення. Вони можуть бути тіппінгові - коли пофарбований тільки кінчик волосини та шейдінгові - мінімум третина довжини волосся.

Колорпойнт або гімалайський. Забарвлення, яке властиве сіамським кішкам - світлий тулуб і темні вуха, морда, лапи, хвіст.

Біколорні, тобто, двоколірні. Основний колір шерсті може бути однотонним або черепаховим, другий колір - білий, його кількість повинна становити від третини до половини всієї шерсті, а кордони переходів повинні бути чіткими. Білим може бути живіт, лапи, морда, комір і кінчик хвоста. Теббі - плямисте або смугасте забарвлення, його часто називають диким. Основний колір шерсті може мати будь-який колір, найчастіше - коричнево-сірий із зеленувато-золотистим відливом. Такий колір дозволяє сибірській породі кішок маскуватися в умовах дикої природи. У теббі-забарвленні у тварини на лобі можна розглянути смуги, що утворюють букву «М», а також вони мають яскраво обведені очі.

Харчування

Харчування сибірського кота залежить не тільки від особливостей його породи й віку, але і від того, як його годував заводчик. Кошенят слід спочатку годувати так само, як це було під час проживання з матір'ю, зовсім маленьких годують до 6 разів на добу. Дорослій тварині буде цілком достатньо дворазового годування. Якщо ви вирішили зупинитися на натуральному харчуванні, обов'язково давайте своєму улюбленцеві м'ясо - телятина, курка, кролик, яловичина, баранина, кисломолочний сир, каші. Також варто обов'язково проконсультуватися з ветеринаром щодо додавання до раціону вітамінів. Що стосується готової їжі, якщо ви зупинитеся на кормі преміум-класу, імовірніше, вітаміни не знадобляться, тому що більшість виробників додає до складу всі необхідні елементи для здорового й повноцінного харчування тварини.

Догляд

Представники сибірської породи кішок є вкрай охайними, імовірно, не стануть ходити двічі до неприбраного лотка. Тому за чистотою котячого туалету доведеться уважно стежити, щоби не отримати сюрприз у непередбачених для того місцях. Обов'язково встановіть для свого улюбленця кігтеточку, щоби врятувати свої меблі від його гострих кігтиків. Привчати кошенят до лотка й кігтеточки слід у ранньому віці. У сибірської породи кішок дуже розвинений мисливський інстинкт і їхню енергію потрібно направляти в невинне річище, тому незайвим буде запастися різними кульками, м'ячиками, мишками й іншими котячими іграшками, з якими ваш улюбленець зможе грати навіть без присутності людей.

Що стосується купання сибірського кота, більшість заводчиків дотримуються думки, що в цій процедурі немає потреби завдяки порядності тварини та дуже густій шерсті, яка майже не пропускає навіть воду. Якщо ваш улюбленець усе ж примудрився сильно забруднитися, вимийте його теплою водою зі спеціалізованим шампунем, намагайтеся, щоби вода не потрапила у вуха. Після миття гарненько протріть шерсть і дайте їй висохнути, упевнившись, що тварина не перебуває на протязі. Регулярне вичісування зайвим не буде, адже сибіряки мають дуже багато шерсті, яку без вичісування доведеться збирати по всій квартирі в період линьки. Для вичісування можна придбати спеціальні гребені і пристрої, які в асортименті пропонують магазини зоотоварів.

Тривалість життя

Останні кілька десятків років, багато в чому завдяки розвитку ветеринарії, тривалість життя сибірської кішки істотно зросла та становить 13-17 років. Однак багато сибіряків щасливо живуть і до 20 років.