Типи ожиріння

Типи ожиріння

Ожиріння можна класифікувати за 1) причинами або сприяючими чинниками 2) кількістю та розмірами жирових клітин. Все, що стосується першого пункту, обговорювалося досить докладно вище. Але, не бажаючи здатися нав'язливими, хотілося б коротко підсумувати сказане. Сприятливі чинники діляться на ті, які впливають на збільшення споживання зайвих калорій, і ті, які знижують енергетичні витрати тварини. До перших належать такі: 1) дисфункції внутрішнього контролю організму над споживанням їжі і сигналами насичення, включно з ендокринними порушеннями, емоційними травмами, ушкодженнями, що зачіпають центр насичення; 2) дисфункції зовнішнього контролю над споживанням їжі, включно з конкуренцію, смаковими якостями і доступністю їжі. До чинників, що знижують енергетичні витрати тварини, належать: 1) похилий вік; 2) зниження фізичної активності внаслідок стерилізації, локомоторних, респіраторних або серцево-судинних захворювань; 3) стани, що сприяють утилізації надлишкової енергії у вигляді жиру тіла. Подібна утилізація збільшується під час споживання дієти з високим вмістом жирів і глюкози або при зниженні динамічного ефекту їжі, а також при порушенні метаболічного рівня під час зайвого споживання калорій. Це може відбуватися при порушенні функціонування симпатичного відділу нервової системи, при зміні в концентрації вільного трийодтироніну, або здатності бурої жирової тканини відповідати на їх регуляторний вплив.

Всі ці чинники можуть бути індуковані під впливом навколишнього середовища або під впливом спадкових чинників. Ожиріння або схильність до розвитку ожиріння може передаватися генетично. Подібний генотип може проявити себе двома способами:

1. При рідкісних захворюваннях, коли вроджений дефект регулювання споживання їжі або енергетичних витрат проявляє себе незалежно від чинників навколишнього середовища. У людей до таких захворювань належать синдроми Прада-Віллі, Лоренса-Мун-Бардет-Бідля, Алсьтрема, Моргана-Морела. У людей подібне ожиріння пов'язане з експресією гена HLA-В18 з головного комплексу тканинної сумісності.
2. Вроджені чинники проявляються при взаємодії з чинниками навколишнього середовища. У людей вроджені чинники можуть обумовлювати 65-75% відмінностей у вазі, а навколишні тільки 25-35%. Це говорить про те, що вроджені чинники вдвічі важливіші при розвитку ожиріння в подібних випадках.

Один з найважливіших механізмів, що грають роль у розвитку ожиріння і вражає як вродженими, так і чинниками навколишнього середовища - кількість жирових клітин у тілі.

Взагалі, ожиріння пов'язане зі збільшенням розмірів жирових клітин (так зване гіпертрофічне ожиріння), і тільки при деяких типах і стадіях ожиріння відбувається збільшення кількості жирових клітин (гіперпластичні ожиріння). Прогноз для ожиріння, пов'язаного зі збільшенням числа жирових клітин, набагато гірше, ніж для ожиріння, пов'язаного зі збільшенням розмірів жирових клітин. Це пов'язано з тим, що зміни у вмісті жиру у дорослих тварин, як при ожирінні, так і при втраті ваги відбуваються взагалі шляхом змін жирових клітин в розмірах, майже не впливаючи на кількість жирових клітин. Причому зміни в розмірах можуть відбуватися до певних меж в обох напрямках. При втраті ваги жирові клітини досягають свого мінімального розміру, а далі зниження ваги відбувається шляхом втрати м'язової маси. Отже, якщо дві тварини однакового розміру, але з різною кількістю жирових клітин, повинні важити однаково, то тварині з великою кількістю жирових клітин необхідно мати меншу м'язову масу. А як ми пам'ятаємо, чим менше м'язова маса, тим менше потреба в підтримуючій енергії і відповідно нижче потреба в калоріях. Отже, для підтримки однакової ваги тварині з великим числом жирових клітин потрібно менше калорій. Чим більше число жирових клітин, тим важче протікає процес втрати ваги й підтримки його на оптимальному рівні. Кількість жирових клітин залишається відносно постійною після статевого дозрівання. А під час росту зміни у вмісті жиру в тілі відбуваються як за рахунок кількості жирових клітин, так і за рахунок зміни їх розмірів. Хоча ця концепція вважається переважною, існують деякі зміни. У дорослих тварин збільшення кількості жирових клітин може відбуватися під час старіння і при значному індукуванні їжею. На додаток, кількість жирових клітин збільшується не в усі періоди зростання, а тільки на певних стадіях. Причому для різних областей жирових відкладень ці стадії різні. Отже, для сприяння в запобіганні розвитку ожиріння, важливу роль відіграє недопущення збільшення кількості жирових клітин шляхом недопущення перегодовування в період їх можливого кількісного збільшення. Однак, конкретний вік, коли можливе збільшення кількості жирових клітин у котів і собак точно не встановлено. У щурів і мишей кількість жирових клітин збільшується від моменту народження і до моменту відлучення. У великої рогатої худоби, свиней, людей цей процес відбувається в дитинстві і юності, але не в період дитинства (у людей від народження до 3-8 років). У людей також встановлено, що зміни можуть відбуватися в останній триместр вагітності. Кількість жирових клітин може зменшуватися за рахунок недокорму у новонароджених і збільшуватися при гіперглікемії, викликаної діабетом, у матерів в останньому триместрі вагітності.