Трудові будні дворняжок

Трудові будні дворняжок

Світ жорстокий - цей вислів вигадали люди, щоби виправдати свої негаразди. Але ймовірніше він більше підходить бродячим тваринам. Іноді мені здається, що життя собак - це фактично відображення нашого життя. Деяким тваринам пощастить, і вони опиняться в хорошій сім'ї, яка буде пестити їх, плекати і віддавати найцінніше - любов. Інші собаки будуть нести все життя службу, сидячи на прив'язі, і чекаючи поки господар кине цукрову кісточку, а у святкові дні може й за вушком почухає. Так звана третя категорія вільних тварин, але не найщасливіших - дворняжки.

Життя безпритульних тварин - це постійна боротьба за виживання, необхідно роздобути їжу, зігрітися в холод і знайти прохолодне місце в спеку. Загроза підстерігає на кожному кроці - голод, побої, хвороби. Їх б'ють ногами, на них кричать без причини, в них стріляють для розваги. У цих жорстоких умовах дворняжки навчилися пристосовуватися до життя, іноді вражаючи своєю винахідливістю і кмітливістю.

Мене дуже засмучує той факт, що в нашій країні проблема бродячих тварин вирішується самим негуманним способом у світі. Негласно, тому що законом заборонено, цим бідним тваринам підкидають шматки м'яса з отрутою, щоби позбутися них. Зрозуміло, звідки можуть взятися гроші на їх стерилізацію?

Два роки тому ми відпочивали в Туреччині. Біля старого міста в Анталії до нас підбігла дворняга, привітно виляючи хвостом. На вусі собаки висіла бирка. Ми поцікавилися у гіда, що означає цей факт. Так він нам розповів, що в них не заведено тримати собак у квартирі, зате всі вуличні дворняжки на суворому обліку, тобто ведеться облік популяції, крім того кожний собака вакцинований і більшість стерилізується. Судячи з задоволеного виразу мордочки кудлатого пса йому там цілком комфортно живеться. Чого не скажеш про наших українських дворняжок.

У нашому міському парку живе приблизно 5 дворняжок, які влаштувалися на роботу сторожами біля адміністративної будівлі й отримують за свою роботу харчові продукти. Щоранку вони зустрічають працівників парку та отримують від них вчорашні недоїдки зі столу. Але хіба цим наїсися?

Приблизно об 11 годині дня я вирушила на ринок, проходячи через парк, помітила, що вся орава кошлатих зібралася і дружно побігла до виходу з парку. Так вони пробігли пару кварталів і опинилися біля входу на ринок. Дві собаки залишилися сидіти біля магазину під назвою «М'ясо», а решта побігла до м'ясного павільйону. Люди, виходячи з подібних місць, шкодують тварин із «голодними очима» й обов'язково дадуть шматочки м'ясних обрізок або курячу лапку. Загалом, цілком можна непогано й пообідати.

Але це ще не все, треба ж встигнути додому в парк, адже у вечірню зміну працівники парку змінюються на сторожів, які теж принесуть із дому чогось їстівного. Так і живуть дворняжки, працюючи в три зміни, ні тобі вихідних, ні відпустки!

У м'ясний павільйон прибігають не тільки дворняжки, а ще й дворові собаки з приватного сектора. Вранці господарі йдуть на роботу, думаючи, що будинок під надійним наглядом охоронця з чотирма лапами, а їх улюбленці з задоволеним виглядом біжать на ринок і випрошують шматочок м'яса, причому підходить тільки яловичина або курятина. Що поробиш, якщо собака має розвинений смак гурмана. А ввечері улюбленець відмовляється від каші з підливою, що не дуже то й турбує господарів. Як то кажуть - яка їжа, така й охорона!

Ну й наостанок ще одна кумедна історія. Один із міських умільців вирішив навчити свого улюбленця з дуже дивною породою - суміш «боксера з двортер’єром», красти м'ясо з ринку. Собаку природно постійно відганяли та нічого в нього не виходило, але в продавця, який забарився, йому вдалося поцупити сало вагою кілограма зо три. Звісно, продавцю було далеко не до веселощів, але зате всі інші продавці й покупці просто заливалися від реготу, коли це смішне створення вперто волокло шмат сала. Сміх сміхом, але наступного разу собаку можуть побити, хоча подібні заходи варто було б застосувати до господаря, який навчив його красти.

Дворняжки - це ті ж собаки, яких ми дуже любимо, але яким пощастило значно менше. Якщо ми не можемо їм допомогти, то давайте хоча б не будемо їх ображати.

Автор: Ірина.