Вельштерьер

Вельштер’єр

• Загальний опис породи, характер
• Види, стандарти та різновиди
• Вибір цуценяти
• Особливості утримання, догляд, здоров'я
• Виховання та дресирування

Загальний опис породи, характер

Вельштер’єр з'явився на території графства Уельс у Великобританії близько 6 століть тому. Його дійсне походження невідоме. Багато дослідників вважають вельштер’єра нащадком староанглійського чорно-подпалого тер'єра, який на сьогодні вже не існує. У формуванні породи можливо брали участь тер'єри, лейкленд тер'єри та фокстер'єри. Професійно розводити тварин почали в другій половині XIX століття. Їх офіційно визнано в 1886 році. Понад чверть століття вельштер’єри були відомі тільки у Великобританії. Після Першої світової війни собаки поширилися Європою та потрапили до США.

Хоча вельші вважаються найбільш спокійними з тер'єрів, вони також бувають задиристими. Тварини можуть періодично протистояти іншим собакам, не проявляючи особливої ​​агресії. Задиристість є відмінною рисою норних собак, яким доводиться на полюванні боротися зі звіром на його території, у норі.

Вельштер’єр відданий господареві та членам родини. Він любить проводити з ними час. Тварина намагається привернути до себе увагу господаря, заслужити його схвалення. Якщо пес відчуває, що господар любить його, він буде довіряти йому і виконувати всі команди. Інакше улюбленець може упертися та стати некерованим.

Улюбленець відрізняється незалежним характером. Він любить проявляти ініціативу та здатен приймати рішення самостійно. Собака ревно охороняє свою територію. Тому він може сваритися з тваринами, які проживають із ним в одному будинку. До дітей улюбленець ставиться поблажливо. Він із задоволенням грає з ними та веселиться. Однак залишати малюка наодинці з твариною не варто.

У будинку вельштер’єр поводиться тихо. Він не турбує членів сім'ї безпричинним гавкотом і не плутається під ногами. Коли собака відправляється на прогулянку, він може загавкати або поскиглити від захвату. Як інші тер'єри, вельші мають схильність до риття підкопів.

Види, стандарти та різновиди

Висота псів у холці коливається в межах 36-40 см, суки виростають до 35-39 см. Вага тварини становить 9-9,5 кг. Вельштер’єр має міцний компактний корпус. У нього коротка та рівна спина, глибокі й мускулисті груди, трохи опуклий поперек. Високо посаджений хвіст товстий біля основи. Він майже не звужується біля кінчика. Собака тримає його піднятим над лінією спини. Стандарт породи вимагає купірування хвоста. Залишають 2/3 його довжини або трохи більше.

На довгій мускулистій шиї знаходиться витягнута голова. Її довжина майже дорівнює половині висоти собаки в холці. Голова має клиноподібну форму. Вона поступово звужується до очей, а потім до носа. Перехід від носа до чола ледве помітний. Поверхня морди паралельна верхній частині черепа. Вельштер’єр має міцні зуби та тонкі губи, щільно притиснуті до зубів.

У тварини невеликі темні очі. Вони поставлені високо та мають мигдалеподібну форму. Темні віки щільно прилягають до очних яблук. Мочка носа в собаки чорна. Невеликі трикутні вуха посаджені високо. Їх кінчики, що звисають, спрямовані вперед.

Уельський тер'єр має сильні костисті кінцівки. Його лопатки спрямовані строго назад. Скакальний суглоб добре виражено. Невеликі округлі лапи нагадують котячі. Тварина рухається легко, викидаючи прямо вперед передні й задні кінцівки.

Вельштер’єр покритий шерстю, яка нагадує дріт. Вона дуже щільна та густа з м'яким підшерстям. Завдяки характерній зігнутості остьового волосся (зламу) шерсть виглядає хвилястою. Довга щетиниста шерсть на морді утворює вуса й бороду. Через неї голова виглядає прямокутною.

Уельський тер'єр рудий із чорним чепраком. Двокольорове забарвлення, що нагадує елегантний жакет, надає улюбленцеві схожість з англійським джентльменом. Допускається наявність білої плями на грудях.

Вибір цуценяти

Оскільки подивитися батьків цуценя в роботі зазвичай не вдається, треба ознайомитися з їхніми документами. Якщо улюбленець буде використовуватися для полювання, необхідно звернути увагу на вроджені мисливські якості - в'язкість і злобу. Вони визначають ефективність і працездатність норного пса. Ознакою недорозвиненості цуценят є велика голова та затонкі кінцівки. Здоровий малюк впевнено стоїть на ногах. Він швидко рухається, не завалюючись і не кульгаючи. Юний вельштер’єр повинен бути вгодованим, з хорошим апетитом. У нього повинна бути блискуча густа шерсть. Треба оглянути зуби песика. Якщо в нього є проблеми з молочними зубами, найімовірніше, вони будуть і з постійними. В очах і вушках не повинно бути виділень.

Особливості утримання, догляд, здоров'я

Вельштер’єр може жити на вулиці у вольєрі. Якщо його посадити на ланцюг, він буде скиглити та робити підкопи. Дозволяти псу бігати подвір’ям не можна. Він може втекти й загубитися, переслідуючи кішку або сусідську курку. Вельші здатні високо стрибати та проявляти чудеса спритності, коли хочуть добитися бажаного. Якщо пес живе у квартирі, його потрібно часто та довго вигулювати.

Улюбленець не вимагає особливого догляду. Його шерсть потрібно періодично вичісувати і тримінгувати. Оскільки тримінг тварини не люблять, до нього потрібно привчати з раннього дитинства. Виставкових собак тримінгують 1 раз на місяць. Домашніх псів можна тримінгувати 1 раз на півріччя.

Якщо вельштер’єр не забруднився, його можна не купати. Він сам очищує шерсть у траві або снігу. Улюбленцеві потрібно регулярно підстригати кігті та чистити зуби. Якщо не доглядати за зубами, з часом на них з'явиться зубний камінь. Собака невибагливий у їжі. Йому можна давати будь-який корм, сухий або натуральний. У натуральну їжу потрібно додавати вітаміни та мікроелементи.

Порода відрізняється міцним здоров'ям. Вразливим місцем вельшів є очі. Їх потрібно регулярно очищати ватним тампоном, змоченим у кип'яченій воді. У тварин діагностують катаракту, глаукому, епілепсію, атопію та гіпотиреоз. Якщо доглядати за улюбленцем правильно та своєчасно його показувати ветеринару, він проживе понад 14 років.

Виховання та дресирування

Щоби дресирування вельшів було ефективним, потрібно завоювати довіру та повагу собаки. Він прагне домінувати, тому м'якій людині з ним буде важко впоратися. Якщо улюбленець відчує, що він господар становища, він може стати навіть агресивним.

Тому господар повинен проявити наполегливість і терпіння. Краще навчати собаку під час гри. Вельш із задоволенням вивчає команди, щоби потім продемонструвати своє вміння оточуючим. Головне, не зупинятися та бути послідовним. Усі заборони потрібно виконувати неухильно, незалежно від ситуації. Якщо вельштер’єр один раз порушить заборону за дозволом господаря, він перестане вважати дію забороненою.

Виявляючи наполегливість, можна навчити пса приносити тапки, прибирати за дітьми іграшки та носити на носі солодощі. Найкраще займатися з улюбленцем у будинку або в тихих безлюдних місцях. Уельський тер'єр легко відволікається на гучні звуки, сторонніх людей і тварин.